Ольга Маслова

Кожна клітина нашого тіла має власний біологічний годинник, детермінований генетично. Центральний біологічний годинник, розташований у супрахіазматичному ядрі гіпоталамуса в мозку, синхронізує внутрішні ритми організму та адаптує їх до зовнішнього 24-годинного ритму доби. Ці ритми називаються циркадними, що означає "приблизно денні". Біологічний годинник кожної людини має свій унікальний ритм, що може відрізнятися від середньоземного 24-годинного ритму на хвилини або навіть десятки хвилин. Ці відмінності лягли в основу хронотипів, відомих у побуті як "сови", "жайворонки" та "голуби". "Сови" та "жайворонки" є крайніми проявами хронотипів і генетично детерміновані. Відмінності між ними проявляються не лише у часі засинання та пробудження, але й у піках гормонів, таких як кортизол та мелатонін, що впливають на самопочуття. Розуміння свого хронотипу дозволяє ефективніше планувати фізичну активність, харчову поведінку та інтелектуальні зусилля протягом доби. Для синхронізації внутрішніх і зовнішніх ритмів працюють системи датчиків, включаючи спеціальні клітини в сітківці ока, які сприймають інтенсивність освітлення навіть із заплющеними очима. Це підкреслює важливість гігієни освітлення, особливо під час сну. Штучне освітлення, хоч і розширило можливості діяльності, дещо заплутало наші внутрішні годинники, стираючи межі між днем і ніччю. Втрата етапу сутінків, коли від яскравого світла відбувається перехід до темряви, може порушити підготовку мозку до сну, оскільки яскраве світло, особливо синє, активує пробудження. Використання гаджетів перед сном з синім світлом є окремою проблемою. Для вирішення цього можна використовувати спеціальні окуляри з жовто-оранжевим відтінком або мобільні додатки, що зменшують інтенсивність синього світла. Хронобіологія вивчає ці процеси, а хронотерапія та хронофармакологія застосовують ці знання для індивідуального лікування та призначення препаратів, наближаючи нас до персоніфікованої медицини.