Я Дмитрів Олександр, мене багато хто з моїх друзів знає під позивним «Тихоход». Раніше я був звичайним волонтером, який займався, по можливості, допомогою Збройних сил, хоч ім більше, більше і більше. З 1922 року, 24 на 7, я займаюся виключно роботою зі Збройними силами, виключно на перемогу, виключно для того, щоб ми якомога швидше повернулися до мирного цивільного життя.
Проєкт «Очі» народила наша війна. Війна проти України, війна, яка загострилася в 1922 році. І саме в 1922 році, в березні місяці, була після аналізу того, що ми маємо, народжена ідея, яку підтримували певні військові і підтримували і військове керівництво в тому числі.
А далі об’єднав зусилля мене як волонтера тоді, інших друзів, цивільних і військових, які хотіли збільшити наші спроможності і допомогти нашим Збройним силам при чисельній неперевазі, скажімо так, недостатку порівняння з ворогом по його ресурсам, по його м’ясним штурмам і так далі, мати над ним перевагу. Проект «Очі» – це, по суті, як такий собі лайфхак, як багато хто із молодих каже, або ідея, яка допомагає нам зробити більше, ніж ми можемо, за рахунок технічних рішень. Система – це означає, що не тільки програмне забезпечення якесь використовується, це те, що працює в незалежності від того, хто в неї заходить.
Є у нас джерела, вони отримують інформацію, цю інформацію треба реалізовувати. Якщо не реалізовувати інформацію в повну міри, то ми її здобуваємо зря, ми не маємо переваги. Тому на початку 2022 року це була ідея, в 2022 році, в шостому місяці, ми почали впроваджувати цю ідею вже в Збройних Силах.
Нам допомогло дуже багато волонтерів, дуже багато меценатів, які оснастили безпілотниками, транспортними засобами, іншими речами, необхідними для виконання бойових завдань. Для формування нового підрозділу, який, скажімо так, створили для того, щоб збільшити наші спроможності. І цим підрозділом, з допомогою, знову ж таки, волонтерів, знову ж таки, меценатів, без державного фінансування, ми почали відкривати нові можливості Збройних Сил.
В сьомому місяці, на початку, перший раз система запрацювала з першими чотирьома пілотними групами. Станом на сьогодні, ця система об’єднує більше 15 тисяч пілотних груп. Десь більше, десь менше, але там, де вона працює, вона безумовно дає нам перевагу і позбавляє противника робити щось раптово для нас.
Допомагає нашій артилерії вчасно наносити ураження по наступаючим, а не вже на нашій території, на наших позиціях ворогу, на його сили, на його техніку. Допомагає нашим безпілотникам, які зараз дуже ефективно використовуються дрони Камікадзе, наносити так само завчасно і коригувати ці ураження по глибоким позиціям ворога, по руховим цілям, по особовому складу ворога. І це така собі всецільна взаємодія, яка дає можливість мати технологічну перевагу, яка компенсує відсутність достатньо кількість озброєння, достатньо кількість пілотів і достатньо кількість засобів.
Для того, щоб простіше було зрозуміло, що вона дає і навіщо ця система, про яку я говорю і багато хто розмовляє, є там логотипи на відео і так далі. Уявіть собі, що у вас з’явився суперзір. І ви бачите ворога не перед собою, а забагато десятків кілометрів до вас.
І не десь в одній точці, а повністю по всій лінії зіткнення. От просто уявіть. І ви бачите, як він тільки висувається в вашу сторону, ви вже можете приготуватись, відреагувати, ви можете зробити завчасні розрахунки і дати відповідні команди.
Тобто це величезна допомога нашим збройним силам максимально ефективно використовувати себе і захищати воїнів від несподіваних наступів. Система очі ніколи не була націлена на заробіток коштів. Цю систему будувало виключно для того, щоб виграти цю війну.
Багато є людей, які чомусь, для мене невідомо, трактують, що це якийсь комерційний проект чи щось інше, чи приватна система. Вибачте, все, що є в збройних силах, колись б вийшло з приватного середовища. Снаряди, патрони, приватні заводи, дрони роблять приватні компанії і хтось їх продає в збройних силах і розвивається, а хтось має право їх передати і подарувати збройним силам.
І якщо в етапі виробництва, зрозуміло, є певні ітерації, розвиток і так далі, так і в системах, яких або передаються, або продаються в збройних силах, вони так само розвиваються. Тому, коли було прийнято рішення залучити ті чи інші фінанси, інструменти, програмні застосунки для системи очі, умовою було те, що вони передаються збройним силам в Україні безкоштовно. І виключно для того, щоб виграти цю гребану війну.
Приватне це не означає погано. Приватне це означає є продовження. Тобто, це не просто якийсь фактичний стан, який ніколи не зникає.
А це говорить про те, що є підтримка, є розвиток, є додаткові якісь ітерації, є можливість розвивати, нарощувати спроможність. І навіть, коли ми виграємо цю війну, воно далі може бути підтримано, тому що все, що робиться зараз, скажімо так, за умови волонтерства, ініціатив і так далі, воно має бути продовження далі. На рік, на два вперед, на десять років вперед.
Тому я вважаю, що навпаки, приватні поставки, це набагато краще. Тим паче такі, які не потребують фінансування держави чи партнерів. Які просто націлені на перемогу.
Виключно перемогу. Не знаю, чому кажуть, що це приватне. Не знаю, навіщо маніпулюють цим зрозумінням, але я стверджую, і це факт, передано безкоштовно.
Гроші держава не платить. Міцінати, волонтери і навіть іноді військові купують там якісь ноутбуки чи інші витрати, закривають для того, щоб працювати, як і по іншим напрямкам, ремонтуючи свої машини і дрони за власний рахунок і так далі. Але це точно не комерційний проєкт.
Проєкт ОЧІ народив систему, інформаційно-комунікаційну систему. Так, це була моя ідея. Так, було залучено величезна кількість фахівців, проведена дуже велика кількість консультацій.
І далі проводяться аналізи для розвитку. Те, що в самому початку ми попросили одній нашій українській компанії надати програмне забезпечення, яке надано по договору безкоштовно і поставлено на баланс, і виключно з умовою безкоштовно, без подальшої монетизації. На це досить швидко згодились і всі інші складові набувалися вже в Збройних Силах.
Тобто програмне забезпечення окремо, дрони окремо, це окремо. У 2022 році це була звичайна трансляшечка. Тобто просто ми мали передати відеокартинку від біспілотчика до всіх, хто мав цю картинку бачити і реалізувати ту інформацію, яка є на цій картинці.
Зараз це сучасна, я би сказав, максимально високотехнологічна система з серйозним захистом інформації, серйозним захистом кібербезпекою, з величезним кількістю функціоналу. І це вже не просто програмулінка, це вже система, в якій залучені як Збройні Сили, так і деякі партнери приймають участь. І це вже система, яка навіть в ближчий час дозволить позбавити ще величезної кількості паперової армії, де будуть формуватися звіти, певні документи, де буде можливість комунікувати навіть з засобами ураження.
Я казав давно, ще саме в 2022 році, що я йду і хочу довести до того, в рамках цього проєкту, щоб система працювала так, щоб пілот міг стріляти. Тобто, уявіть собі, мишка вбиває орка. Це якраз те, що допоможе нам захистити пілотів і операторів і зробити їх максимально ефективними.
Ну, уявіть собі, що ви з дому можете, чи з ППД керувати засобами ураження. Це те, що ми хочемо зробити системою, додати цей функціонал. Сьогодні ми переживаємо вже сьому ітерацію.
Я думаю, що ми ближчим часом при інтеграції з різними системами відійдемо від Friendly Fire, як по системам ППО, так і по системам РЕП. Це те, чого дуже багато хто хоче. Це має бути автоматично, без всяких ручних наборів і людського фактору.
Ми до цього рухаємось і, в принципі, цього прагнуть всі. Це нам просто потрібно. Так, як інформація, яка здобувається військовими, ідея, як відеотрансляція, ми мали приказ, наказ, на жаль, загинувшого товариша Юрія, не буду називати його посад, щоб це не було маніпуляцією, але був наказ до військової частини зберігати всі відео, які йдуть через трансляцію.
Ну, так сталося, що ми не чекали і не шукали додаткового якогось фінансування з держави, чи додаткової якогось допомоги централізованої. Купували за власні кошти, скидувалися там, і так далі ці диски накопичувачів, на які ми записували з 1922 року все. Інформація, яка є на цих дисках, вона належить державі.
Це не приватна власність. Да, ми купили диски, да, ми на них записуємо, і я хочу там запросити, допомагати в цьому напрямку, ну, що їх стає все більше і більше. Ну, уявіть собі на секундочку, 2 мільйона годин відеозаписів війни.
Цього ніколи світ не бачив. По суті, ми в деяких моментах можемо програти цю війну знову і знову. Ці відео зберігаються на фізичних насіях виключно для того, щоб інформація не потрапила не до ворога і не до тих рук.
Як її реалізувати, вирішують військові цю інформацію. Але уявіть собі на секундочку, що вона буде знаходитись в хмарі, і буде питання тільки часу, щоб цю інформацію, зламати ту хмару і цю інформацію скачати. Тому найкращим захистом по кібербезпеції і в хмарі, хмарних середовищах, це забрати хмари і схоронити це фізично.
Так само, як зараз всі розуміють, що треба розсосереджувати війська, розсосереджувати склади, розсосереджувати різні наші ресурси, не для того, щоб ворог не міг можливості їх одним махом вразити і знищити. Так само інформацію треба зберігати в різних місцях. Не ховати все в одне, як то кажуть, лукошко з яйцями, а виключно диверсифікувати ризики, тобто кожен кусочок має бути там, де це необхідно, а не в одному місці, де ворог просто питання часу і ресурсу, щоб хлоп, зламав і користуєшся цією інформацією.
Для того, щоб забезпечити безпеку самих пілотів і користувачів, необхідно вживати максимальну кількість автоматичних засобів, наприклад, програми, які відслідковують всі рухи, всі кліки, всі логи, які відбуваються в самій системі. Хто заходить, хто дивиться, куди дивиться, куди ліється трафік, скільки разів це зробив. На базі цього тренується система тривог, яка виявляє аномалії і дає можливість реагувати оператору, щоб блокувати той чи інший неценкційний доступ.
І щоб ви розуміли, в мережі настільки брудно з різними програмами, шпигунами, що це приблизно як на сміттєзвалищі не підчепити якусь хворобу. Там постійно працюють боти, там постійно працюють, скажімо так, програми, фішинги і так далі. Плюс проти нас працює дуже потужний ворог, задача якого, щонайменше, зламати, отримати інформацію, найбільше це знищити наші споможності, наші системи.
Тому кіберзахист це та річ, яку зараз необхідно так само підсилювати, як і захист наших робочів, наших кордонів. От фортифікація в кіберпросторі – це кіберзахист, фортифікація на лінії зіткнення – це механічні пристрої чи споруди. Робити це декларативно, що «да, в мене все захищено» чи щось інше – це не те, що треба нам, це приблизно так само, як ворогу сказати «отвічаю, у нас укріплення такі, що ви не візьмете».
Насправді вони просто мають бути, а не просто сказати, що вони є. Був такий випадок, коли на одній з конференцій іноземець, якому я показав, як технології допомагають нам лишити ворога, звичайні технології, які ми скомбінували і використовуємо для нашої спроможності, він просто заридав. Тому що він печеться за ці технології. Чому мені здається такий емоціональний сплеск? Тому що люди іноді не уявляють, наскільки це важливо.
Будь-які наші спроможності можуть бути помножені на ефективність, коефіцієнт ефективності. Це приблизно як 1, це воїн, умножено на х, тобто на кількість умноження його спроможності. Воїн плюс рушниця, один умножить на два.
Воїн плюс рушниця плюс тепловізор, один умножить на два і умножить на чотири. І так далі, і так далі, що можна дойти до того, що воїн умножено на тисячу. Тобто його ефективність равна тисячі неозброєних воїн.
І треба розуміти, що наші спроможності, за рахунок технологічних рішень, або збільшуються, або відкриваються такі спроможності, такі можливості, яких немогло існувати. Штучний інтелект, і в цьому зараз дуже багато про це говорять. Навчання штучному інтелекту, це по суті як навчання дитини.
Тобто ви даєте йому датасет, кажуться, або пішу на ті ж самі відео, де ми показуємо, оце танк, а оце піхота, а оце укріплення. І він це запам’ятовуючи зможе комп’ютер обробляти набагато більшу операцію. Це може це зробити навіть пілот, артилерист і розвідник одночасно.
Тобто штучний інтелект, який можна навчити на цьому, це те, що збільшить наші спроможності якраз х тисяча. Тобто множено на тисячу. Для нас найважливіше життя людей, для нас найважливіша наша дітчизна.
Ми хочемо захистити її і відновити наші території. Але у нас немає такого ресурсу, як є у ворога. Ми його маємо наростити, ми його маємо виставити з перевагою.
Тобто на їх десятиріх місних штурмовиків ми маємо мати одного чи двох воїн, які х 20, тобто множено на 20 їх коефіцієнт корисної дії. І вже багато прикладів, коли за рахунок системи і роботи, одна пілотна група відражала цілий штурм роти. Тобто там близько 25-30 людей просто залишилися там у орків на полі бою, інші там 200-300 і відступили.
Це реально наглядний приклад. Це вже для багатьох стала звичайною історією. 22-му це була наймовірніша річ, яку навіть фантазувати не багато хто міг.
Я думаю, що через пів року, через рік, ми побачимо набагато більші спроможності, ніж у нас є зараз і були в 22-му. Ми зможемо, не буду відкривати, скажімо так, великих планів, але точно воювати здома, деякі воїни будуть ефективні, і точно мати технічну перевагу таку, що орків просто не буде можливості робити для нас щось не просто несподіване, а взагалі щось ефективне. Але для цього треба об’єднуватись, для цього треба мати силу волі і розуміти, де той фокус, за яким ми йдемо, за нашою перемогою.
Не фокусуватися на якихось там срачах, не фокусуватися на якихось меркантильних інтересах чи чомусь іншому невідомому, а фокусуватися на перемогу. Тому що якщо ми програємо, ми програємо всі. Якщо ми хочемо отримати перемогу, треба отримувати її всім, а не хтось там має це робити, а ми тут цим скористаємось.
Тому від кожного це залежить.