Юрій Гоман про теорії походження Київської Русі

Походження назви держави, яка відома як Київська Русь у період середньовіччя, пов’язано з найдавнішою писемною традицією в історії нашої держави, з «Повістю временних літ». Саме Нестор Літописець вводить поняття «руська земля», зокрема починає свій літопис зі слів «Откуда есть пошла русская земля», як почали розселятися слов’яни на цій території і так далі. Саме оця теза, яку запровадив Літописець, переросла в колосальну, велику дискусію. Річ у тім, що окремі послідовники Нестора Літописця записували у подальшому, що назву «Русь» принесли варяги. Прийшов Олег до Києва і з ним Русь, відповідно з цього часу почала називатися «руська земля».

Однак, варто зазначити, що в джерелах, окрім руського літопису, назва «Русь» згадується і набагато раніше, і не тільки на території нашої держави. Зокрема, назва «Русь» по відношенню до населення Подніпров’я Східної Європи згадується у візантійських, арабських, перських, західноєвропейських джерелах. Це дозволило науковцям трансформувати свої дискусії стосовно походження назви «Русь» за декількома напрямками, на дві фундаментальні точки зору. Це норманська теорія, яка сформувалася у 18 столітті і пояснює походження терміну «Русь», а в подальшому і самої держави зі Скандинавії, тобто Київська Русь має норманське, скандинавське, вікінгське коріння. Інша теорія, яку відстоюють більшість сучасних українських, російських і низка слов’янських дослідників, які стверджують, що «Русь» – це є назва місцевого походження, яка виникла на території середнього Подніпров’я, тут сформувалася і з неї почалася назва держави. Більш детально на цьому можемо зупинитися.

Треба сказати, що перша норманська теорія формується у другій половині 18 століття в умовах формування нової Російської імперії. В той період царицею Росії стає Катерина Друга, відповідно, вона повинна була сформувати нову ідеологему. Ми пам’ятаємо, що назву «Росія» вводить офіційно для означення держави Московії чи Московського царства Петро Перший, а от Катерина Друга зробила все, щоб назва «Росія», «Русь» отримала, по-перше, історичне, ідеологічне обґрунтування, а по-друге, стала офіційною і загальновживаною. Відповідно, вона дала доручення Російській Академії наук, яка в цей час фактично сформувалася, і більшість її становили саме німці за походженням, бо Катерина Друга теж німкеня, тож вони розробили концепцію, яка показала, що слов’яни в Східній Європі нездатні були створити державу без німецького втручання, тобто без Катерини Другої, відповідно, це німці принесли цю ідею. Це були дослідники Російської Академії наук Міллер, Шлецер, Байєр. Ніби-то спираючись на повідомлення Літописця, назва «Русь» була принесена Рюриком, якого новгородські словени, правда Новгорода на той час ще не було, запросили для того, щоб той залагодив проблеми, які існували в їхньому середовищі, вони не могли поділити владу. Це досить звично для нас і вони, начебто, запросили скандинавського варяга, який по своєму родовому маєтку носив назву «Русь». Він прийшов, очолив Новгородське князівство, відповідно звідси походить назва «Русь». У 882 році один з, так би мовити, спадкоємців Рюрика, варяга, руса, Олег разом з його сином Ігорем, прийшли до Києва, вбили місцевих князів або місцевих правителів, і ця назва поширилася на територію середнього Подніпров’я, до Києва. Відповідно сформувалася оця держава, яка відома в історіографії, між іншим, «Київська Русь» – це штучна назва, вона сформувалася лише в середовищі вчених. Насправді, її ніколи не вживали ні в дипломатичному листуванні, ні в міжнародному, і сам народ не знав, що їх так називають. Але в науці сформували, тому що виникло зовсім нове політичне явище, відповідно назвали «Київська Русь». Олегу приписують крилату фразу, що «Київ тепер буде матір’ю городів руських» і звідси і походить назва «Русь», «Київська Русь», відповідно «Руська держава» і так далі. Ланцюжком воно проводилося аж до Катерини Другої, все логічно, все послідовно, все зрозуміло.

. Але дослідники базувалися на тому, що назва «Русь», якщо походить від Скандинавії, а скандинави прийшли на територію Київщини з півночі на південь, то ця назва повинна у топоніміці, у назвах річок, озер, джерел, місцевостей розвиватися. На півночі багато, тому що Рюрик правив 662 року до нашої ери там, де Новгород, де Ладога, де північна територія сучасної Росії, відповідно, там повинна назва «Русь» була зберегтись. Але саме топонімів з коренем «рос», «рус» на півночі дуже мало, а от на півдні Київщини їх дуже багато. Згадаємо хоча б Білоцерківський район, де є Росава, Роставиця, Рось і так далі. Дуже багато різних топонімів назв, які містять корінь «рос», «рус». Спираючись на це, автохтоністи, або ті, хто відстоює точку зору, що «Русь» походить від місцевої назви, припускають, що це міг бути якийсь правлячий рід у полян, у східно-слов’янських племен, які стали в основі держави Київська Русь. Спираючись на те, що ці племена полян проживали саме у південній Київщині, то, відповідно, назва і походить.

Були також і інші точки зору, які спиралися на арабські джерела. Арабські мандрівники говорили про те, що руси – це народ, якій мешкає між булгарами або болгарами і слов’янами. Болгари – це Волга або в Приазов’є, а слов’яни – це могла бути Центральна Європа, а могли бути більш дальні території. Якщо так підходити, то назва «Русь» формується десь на території Лівобережної України – сучасна Полтавщина, Чернігівщина, там за літописним свідченням розселилося плем’я сіверян. Деякі дослідники говорили, що сіверяни не були чистими слов’янами, що це була група, де політично правила хазарська еліта. Це так звана хазарська теорія, яка виводить походження назви «Русь» від панівної верхівки. Цьому є докази, тому що на початку дев’ятого століття була Київська держава, яка відома ще до Київської Русі і правили нею, за свідченням арабів і європейців, правителі, які носили титул кагана. Цей титул пов’язаний з великим Тюркським каганатом, тюркським середовищем, в першу чергу з хазарами. Це теж, певною мірою, дещо підтверджує.

Є також точка зору, розроблена Грушевським, і пов’язана з тим, що назва «Русь» виникла в середовищі антів. Ще в першій половині першого тисячоліття нашої ери, коли сформувався східно-слов’янський союз племен антів, які ворогували з готами. За Грушевським, саме Кий, Щек, Хорив були русичами.

Ще є ціла низка інших трактувань, зокрема, готське походження. Готи були на території сучасної України на півдні. Досить потужною є версія про те, що «Русь» походить від сарматів, і в Європі ця точка зору була особливо дуже популярною – змішування слов’янського субстрату з сарматським, які мешкали на території України з початку третього століття до нашої ери. Фактично алани були ще до десятого, тринадцятого століття, правда, вже по Кубані, Приазов’ю і так далі, але все одно сармати тут були. Від змішування слов’ян і сармат формувалась також назва «Русь», дехто доводить, що саме від племені сарматського пішли роксолани.

Як бачимо, досить величезна кількість думок, і єдності цих думок не передбачається. Звичайно, панівною залишається місцева теорія, яка говорить про те, що «Русь» – це є, власне, автохтонна назва, яка виросла з середовища слов’ян, зокрема полянського союзу, який став домінуючим на цій території і відповідно з нього пішло.

Війська Аскольда до приходу Олега називаються також русами, які здійснювали низку походів на Константинополь, 860 рік, 766 рік і так далі. Згадується, певною мірою, назва у 839 році Бертинські аннали в Європі. Згадують, що до короля Людовіка приїхали посли від Візантійського імператора, в складі посольства були руси або люди Руського кагана, це 839 рік. Як бачимо, ця назва набагато раніше, ніж Рюрик.

Варто зупинитися на етимології цього слова. По-перше, що означає ця «русь». Головна точка зору, що «Русь» – це просто родовий маєток Рюрика. Друга точка зору, яка виводить з місцевої назви, але не слов’янської, а фінської, тому що Новгород сусідив з угро-фінськими народами. Дійсно, у фінів є слово «Ruotsi», в період середньовіччя цим словом вони називали людей прийшлих, купців, які приїжджали на кораблях, з ними торгували і так далі. Є також точка зору про те, що «русь» – це назва еліти, «русь» – це воїни, це дружина, це військо, це еліта, яка прийшла, утворила державу, а всі інші просто їм підкорялися. Це певною мірою не етнонім, а політонім, або навіть має соціальне забарвлення і так далі.

Як би там не було, але назва «Русь» закріплюється за територією сучасної України і впродовж усього середньовіччя, починаючи з десятого століття до тринадцятого і навіть далі, назва «Русь», «руська земля» використовується досить вузько. Використовується головним чином до території середнього Подніпров’я – це, в першу чергу, Київ, Київське князівство, безпосередньо. Також вживається назва «Русь», «руська земля» до території Чернігівського князівства, Переяславського князівства. Часто вони вживаються всі разом як «руська земля», часто окремо і вже в тринадцятому столітті назва «Русь» або «Галицька Русь» застосовується до Галицько-Волинської держави. Цікаво, що до північних територій не вживається назва «Русь», «руська земля». В літописах, особливо в дванадцятому столітті, Літописець постійно пише «Князь Юрій Долгорукий поїхав із Києва у Ростов і повернувся з Ростова в руську землю», або єпископ переїхав, або ще хтось там і так далі. Чітко розмежовується північ – це не Русь, це територія куди їдуть, звідки повертаються, але повертаються на Русь, на руську землю, безпосередньо. Відповідно, «Київська Русь», як назва держави, це достатньо умовно, але термін «Руська держава» щодо визначення держави з центром у Києві, він є дійсно місцевий і об’єктивно пов’язаний з нашою історією, з історією України, тому що у 1187 році, знову ж таки, територія Переяславського князівства, Київського князівства, Чернігівського, а потім і Галицько-Волинської держави, отримують назву Україна.