Юрій Гоман про становлення Київської Русі

882 рік. Новгородські князі Олег і Ігор приходять до Києва, вбивають місцевих князів Аскольда і Діра, і таким чином об’єднуються два політичні центри в Східній Європі, найпотужніші слов’янські політичні центри, які дали початок тій державі, яку вчені надалі називають Київська Русь. Тут можна би продовжувати, що дійсно до цього часу держави не існувало, Київська Русь створена новим актом, так би мовити, і так далі. Але сама історія створення Київської держави, яка відома під назвою Руська земля, Київська Русь і так далі має набагато глибші коріння.

Перш за все треба сказати, що антський союз племен чинив досить запеклий опір і готам і іншим прийшлим. Потім чинив опір аварам аж до початку сьомого століття. З приходом у Східну Європу склавинських східних слов’ян, яких перераховує літопис «Повість временних літ» – це поляни, древляни, сіверяни, уличі, тиверці, хорвати, кривичі, словени і так далі. В середовищі цих племінних груп починається державотворення. Ми не знаємо, як цей процес відбувався, тому що історія мовчить. Саме з цього часу, тобто сьоме – восьме століття, інформації про те, що політично відбувалося на цих територіях, майже немає. Археологія дає нам тільки картину побуту, життя, матеріального життя, але вона не може пояснити, що там відбувалося в суспільстві, в державі і так далі, але є певні згадки. Наприклад, можемо говорити про існування якоїсь дулібської держави на Волині, яка ворогувала з аварами, які врешті-решт її перемогли. Дослідники припускають, що до складу цієї держави входили волиняни, древляни, хорвати – досить потужне об’єднання слов’ян. Арабські імперські джерела, зокрема, Аль-Масуді, Аль-Істахрі і низка інших авторів, говорять про існування на території Східної Європи у кінці восьмого – дев’ятому столітті трьох держав, які називають державами. Річ у тім, що арабські мандрівники досить добре розумілися на політичній ситуації, тому що вони торгували і, як правило, це були якісь посли, тому вони говорять про три держави – Куявія, Славія, Артанія. Місце знаходження цих держав є певною мірою загадкою, хоча Куявія чітко ідентифікується із Києвом, Славія – говорять про Новгород або Чернігів, а про розташування Артанії або Арсанії досить розмите уявлення – дехто говорить, що це чернігівські сіверяни, дехто говорить, що це майбутнє Тмутараканське князівство, але як би там не було, були держави на території Східної Європи, тобто на території України, які належали до слов’ян. Тут також можна згадати, що уже в дев’ятому столітті, в першій половині дев’ятого століття, і Літописець не міг про це промовчати, і багато інших джерел говорить нам про існування потужної держави з центром у Києві.

Потужна держава з центром у Києві має назву Каганат, Київський Каганат. І навіть історія зберегла імена князів, правителів, які управляли цим Каганатом – кагани Дір і Аскольд. Літописець називає їх братами, хоча дослідники сумніваються – різниця у віці була, мабуть, пів-століття. Таке могло трапитися, звичайно, але це могли бути і не брати, а представники однієї династії. Оцю династію дослідники називають династією Києвичів, можна говорити про те, що Київська держава або політичне утворення з центром у Києві веде свій початок, принаймні, зі створення Києва. Коли це було? Офіційне трактування – це п’яте століття нашої ери. 1500 років Києву як місту святкували. Але в цілому можна говорити про сьоме століття, що в цей період часу Київ як поселення перетворюється у середньовічне місто, воно стає центром ремесла, центром торгівлі. Саме цим періодом датується величезна кількість скарбів, знайдених на території Києва, мабуть, починаючи з 80-х років. Знаходять величезну кількість ремісничих майстерень – цілі квартали кожум’як, гончарів, склоробів, ковалів і так далі. То це дозволяє говорити, що Київ саме в сьомому столітті стає потужним економічним центром, ясна річ, що стає містом. Відповідно, з цього часу він і посідає певний центр державотворення. Київ виник у дуже зручному місці, про це вказували дуже багато людей і істориків. Річ у тім, що повз Київ проходив потужний торговий шлях, який зв’язував Північну Європу із Візантією. Головним споживачем різних екзотичних товарів була Візантійська імперія – уламок Римської імперії, досить великий уламок, половина Римської імперії, найрозвиненішої країни того часу. Цей шлях називався із “варягів в греки” , тобто зі Скандинавії в Грецію. Київ знаходився в дуже зручному географічному становищі. Якщо подивитися розташування слов’янських племен вздовж цього шляху, то більшість знаходиться північніше Києва. Древляни в басейні річки Прип’ять, головної артерії торгівлі древлян, але щоб попасти в Чорне море, треба було пропливти повз Київ. Сіверяни – Десна, Сула і так далі, треба все одно потрапити повз Київ, тобто, треба заплатити київським правителям за проходження своїх товарів. Не кажучи вже про новгородських словенів, кривичів і інші племена, які мешкали північніше. Тому ясна річ, що Київ на цьому багатіє. Він перетворюється на потужну державу.

Про Діра ми майже нічого не знаємо, а от про Аскольда достатньо відомо. Він став князем чи правителем, каганом київським ймовірно десь в кінці 50-х років дев’ятого століття і фактично правив до 882 року. Що він робив за цей період часу всередині країни, ми знаємо досить мало. Єдине можна сказати, що його владу визнають древляни, його владу визнають уличі, визнають тиверці, визнає низка інших слов’янських племен, але при цьому ми можемо говорити про те, що підкорив Аскольд ці племена не силою зброї. Ймовірно це було об’єднання на фоні економічних інтересів, як говорили просвітники, «ймовірно виникала держава на договірних засадах». Але Аскольд починає вести досить чималі війни із Візантією. Ясна річ, що це був захист своїх торгових інтересів. 860 рік – потужний похід, 866 рік – могло бути від п’яти до десяти походів протягом 60-х – початку 70-х років. І в контексті цих походів візантійські джерела розписують досить величезну подію – Аскольд приймає рішення про прийняття християнства. Християнство він прийняв сам, він приймає його разом зі своїм оточенням, можливо, своєю родиною, але він не переносить християнство на всю державу. Це ще було неможливо, були потужні родові умови, родоплемінні відносини, ясна річ, що люди трималися власних богів, які були дані предками і так далі. Ясна річ, що це політика християнізації , а він все-таки хотів навести в цьому напрямку лад. Зокрема, християнство було дуже зручним політично, тому що воно об’єднувало країну, об’єднувало не стільки силовими методами, скільки ідеологічно. Біблія нам говорить – один Бог, одна держава, один правитель, вся влада від Бога, ясна річ, що християнство дуже зручне. Але політика централізациї Аскольда і його християнство не подобалося населенню держави в цілому, зокрема полянській еліті. Відповідно, полянська еліта починає замишляти проти свого правителя заколот, змову. Ми не знаємо перебіг, як це все відбувалося, єдине, що ми можемо сказати, що це мало завершення. Річ у тім, що Аскольд починає просуватися в своїй завойовницькій політиці на північ. Зокрема, він підкорює полочан, землі кривичів, сучасну територію Білорусі, де стикається з новгородським Рюриком, і той зазнає поразки, Аскольд перемагає. Рюрик помер у 879 році, але його спадкоємці Олег і Ігор вдало скористалися невдоволенням Аскольдом в Києві. Літописець описує, що Олег заховав свої війська в човнах, підплив під Київ. Аскольд і Дір, хоча фактично його на той час вже не було, вийшли привітно зустрічати купецьку валку, а звідти вискочили воїни і вбили їх. Я не думаю, що це було насправді, ймовірніше всього, що стався дійсно державний переворот, і вся родина, весь рід Аскольда був винищений. Ясна річ, що в даному контексті Літописець не міг говорити про такий геноцид, а це було достатньо поширене явище в тогочасній практиці, тому що літопис писався під контролем Володимира Мономаха, Рюриковича, і завданням Нестора було обілити Рюриковичів, як законних володарів, тому вони зробили Аскольда і Діра воєводами Рюрика, які узурпували владу і так далі.

Як би там не було, у 882 році утворилася держава, яка кардинально відрізнялася від того, що було в Києві до цього. Річ у тому, що це була потужна держава, яка об’єднувала слов’ян на певних спільностях економічних і політичних інтересів, тому що захист від зовнішньої агресії теж був важливий, і Аскольд був ймовірно першим серед рівних. Принаймні, ті невеличкі джерельні повідомлення, які існують, про це нам говорять. Але Олег, по-перше, не був слов’янином, тому що він ймовірно був шурином Рюрика і, відповідно, опікуном Ігоря. Він прийшов з варязькою дружиною. Скандинавські джерела чітко вказують на те, що він міг бути конунгом зі Швеції, ясна річ, він прийшов з потужною силою, яка потім буде згадуватися, вся варязька дружина Олега залишатиметься на Русі тривалий проміжок часу. У 882 році утворилася держава, яку можна назвати імперією. Імперія Київська Русь, яка об’єднала, по-перше, колосальні території і, по-друге, народи, які часто не пов’язані ні культурно, ні економічно, ні політично. Щоб їх тримати у покорі, потрібна була сила, тому держава, яку створив Олег, базувалася на жорстокій силі, силі примусу. Цю державу треба було утримувати – яким чином? Ясна річ, що жодна держава не може існувати без додаткового продукту, без податків, для утримання сили потрібні кошти. Як раз Олег впроваджує ту систему державного правління, яка відома під назвою полюддя. Її можна назвати адміністративно-податковою, адміністративно-політичною реформою і так далі. Що це таке. Олег об’єднує племена, тривалий час, між іншим у 882 році, це тільки підкорення Києва, а ще впродовж десяти років Олег підкорює древлян, сіверян інші племена, які чинять запеклий опір і щоб їх надалі тримати в покорі була вигадана оця система полюддя. Князь раз на якийсь там проміжок часу об’їздив усі свої території, він перебував у кожній землі кожного племені, де збирав податки і чинив суд. Фактично, він всіх тримав у покорі, показував, хто в домі господар. Потім всі зібрані податки перепродувалися на зовнішньому ринку і для цього потрібно було забезпечити хороші умови на торговельних шляхах, а, по-друге, щоб споживач цих товарів ставився до руських купців теж позитивно. Відповідно, це викликало масштабні завойовницькі походи Олега, а надалі Ігоря на Каспій, на Іран, на Північний Кавказ, на Закавказзя і звичайно, головним об’єктом була Візантія. Олег здійснює, як говорять джерела, два походи. 907 – 911 рік два походи Олега проти Константинополя, який завершується успіхом і був підписаний вигідний русько-візантійський договір, який давав широкі права і повноваження руським купцям у торгівлі з Константинополем. Фактично право екстериторіальності, навіть візантійська влада повинна була утримувати руських купців за свій рахунок півроку в місті Константинополі. Там збудований був такий логістичний центр, який назвали «Руський двір» і утримували купців. Приїжджав, розвантажувався і півроку міг торгувати без особливої платні і так далі. Ясна річ, що аналогічно Олег, а потім Ігор вони проводять цю політику, щоб контролювати торгівлю, в цьому, як раз і полягає суть становлення цієї ранньої імперії Київської Русі, вона була агресивна. Вона була орієнтована, як раз на здобуття ресурсів і відповідно витрачала ці ресурси на утримання війська, а військо було потрібно для того, щоб тримати в покорі підкорені території. Це агресивна держава, яка тримала всіх в покорі.

Продовжив цю політику Ігор, але ми знаємо, що він виявився менш вдалим правителем, тому що 945 році його було вбито внаслідок повстання древлян проти отих жахів полюддя. Тому що полюддя, податки збиралися безконтрольно, яка сума ніхто не знав, скільки зберуть, скільки не встигли заховати, те і забиралося, ясна річ, що це фактично був терор. Ясна річ, що древляни цього не витримали і вбили агресора. За тогочасними законами спадкоємці Ігоря повинні були помститися. Це зробила Ольга. Літописець описує жахи, які вона вчиняла щодо древлян, але насправді так воно не було, хоча помста була досить таки серйозною. Ольга зрозуміла, що держава в такому рівні не може існувати. Тому що держава базована тільки на агресії, тільки на споживанні, тільки на залякуванні буде знищена. Тим більше, що Ольга – жінка, вона прекрасно розуміла, що вона не зможе утримувати армію і це було при її правлінні, Ольга правила з 945 по 964 рік і вона за цей період часу зробила дуже багато. Якщо її політику, її правління порівняти з Олегом і Ігорем, то Олег і Ігор були загарбниками територій, ресурсів і так далі. А Ольга будувала. Будувала справжню державу. Вона проводить нову реформу, яка в принципі і дала можливість Київській Русі проіснувати аж до 13 століття, звичайно зі змінами з усім, але ті підвалини, так би мовити, законності, які принесла Ольга вони залишаються. Ольга замінює полюддя на повоз. Вона, по-перше, фіксує об’єми данини, так звані оброки і тепер не приїздить князівська дружина, грабує всіх і вся, а люди самі звозять. Відповідно, в кожній точці, кожному племені, роду і так далі формується центр князівського впливу з Києва, який називався становище, погостом, ставився знамено, відповідно ці центри часто переросли у крупні міста. Відповідно, зокрема, таке місто, як Овруч у древлянській землі і так далі. Ці кошти, ресурси звозилися на ці погости, далі вже переправлялися в Київ, а звідти йшли на продаж. Але, що цікаво, що кошти, які отримувала Ольга, вона витрачала не на війну, а на розбудову держави. Княгиня перебудовує Київ, княгиня будує палац, між іншим, цим палацом захоплювалася вся Європа, правда його зовнішній вигляд не зберігся, є тільки рештки фундаменту, але за переказами тих же скандинавів, палац княгині Ольги був вражаючим. По-перше, він був теплий, тому що вся Європа мерзла, а палац княгині Ольги в основі своїй був дерев’яний, тому був теплий, дуже гарний. По-друге, вона починає будувати нові міста. І по-третє, вона проводить цілу низку дипломатичних заходів. Вона не воює з Візантією, після смерті Ігоря Візантія відмовляється від певних домовленостей, і Ольга сама їде в Константинополь, де й приймає християнство. Це друга особа на нашій території, яка приймає християнство, але вона встигла зробити набагато більше, ніж Аскольд. Вона будує церкви, їх дуже багато, вони теж дерев’яні і тому не збереглися. Але вона поступово привчає суспільство, що християнство – це все-таки добре. Вона грає на міжнародних відносинах, вона налагоджує зв’язки з Німецькою імперією. Німецька імперія і Візантійська імперія між собою ворогували. Ольга намагається грати на протиріччях, і це їй вдається. Правління Ольги було тривалим, але все одно приходило до логічного завершення, тому що син набував повноліття і орієнтувався на дружину, на військо. Ольгу в 964 році під тиском дружини усунули. Ольга померла у 969 році, вона ще допомагала своєму сину Святославу правити, але вже не як головна правителька, не як головна княгиня.

Що зробив Святослав? Він повторює те, що робив батько і його дядько Олег, він знов кидається в зовнішню політику, він знов починає зачищати території, приєднувати нові території до Київської держави, до Київської Русі. Робить цілу низку зовнішньополітичних акцій, які зараз можна інтерпретувати як дурниці. Наприклад, в 965 році він знищив Хазарський каганат, що потім заклало колосальні проблеми, тому що відкрило шлях в українські степи кочовикам з Середньої Азії і це, зокрема, будуть печеніги, потім торки, огузи, потім половці, бо Хазарський каганат їх так чи інакше стримував. А Святослав своєю політикою це порушив. І ще один його вектор – це болгарські походи. Він прийняв рішення створити ще більшу імперію. Уявіть собі сучасну європейську частину Росії, всю Україну і сучасний Балканський півострів. Величезна вісімка, у центрі цієї вісімки Святослав хотів поставити своє місто Переяслав і звідти правити, як описує Літописець. Створити нову імперію, яка б за територією, за змістом, за силою, за економічною потужністю була ні з чим незрівняна. Ясна річ, що це не подобалось ні Візантії, ні іншим сусідам, і Святославу це не вдалося. Болгарські походи завершилися все-таки крахом, а повертаючись з другого болгарського походу, Святослав загинув у 972 році у битві біля острова Хортиця від рук тих печенігів, яких він пустив на територію сучасної України .

Таким чином, завершилася епоха становлення Київської Русі як держави. Тому що наступні періоди – це формування класичних держав, які братимуть за зразок не правління Олега, Ігоря, Святослава, а саме правління Ольги. Це будуть держави, які будуть виходити на міжнародну арену, які будуть будувати країну, які будуть будувати відносини, які будуть формувати суспільство. Це наступний етап, він пов’язаний з іменем Володимира.