Юрій Гоман: “Хто такі українські козаки?”

У 1489 році в польській хроніці Бєльських з’являється згадка про озброєних людей з Подніпров’я, які надали допомогу польському королю Яну Ольбрахту у війні з турками на території сучасної Молдови. Ця дата є офіційною датою початку появи українського козацтва в історичних джерелах. Ясна річ, що щоби потрапити будь-якому явищу, яке є в історії – чи то народу, чи держави – потрапити в історичну офіційну хроніку, потрібен час на те, щоб воно перетворилось з якогось одиничного випадку на щось достатньо серйозне. Тому 1489 рік не є дата початку утворення чи виникнення козаків. Ймовірніше всього, якщо брати історичну канву, козаки з’являються ще на початку століття, можна взяти за відлік 1410 рік. 1410 рік – це Грюнвальдська битва, це початок Гуситських війн у Чехії, наприклад. Чому я ці речі згадав, тому що тактика гуситів, деякі аспекти війни з тевтонами у Грюнвальдській битві в подальшому широко використовуються козаками. Військова тактика, зокрема, укріплений табір, про що я пізніше скажу, ймовірніше всього, запозичувалися із гуситів, таборитів і так далі. В даному контексті ми можемо говорити, що козаки з’являються, як військова сила, ще на початку XV століття, але в 1489 році козаки стають вже досить серйозною силою. Силою, яка не просто відіграє якусь регіональну роль, а виходить на рівень уже держави, тому що Ян Ольбрахт, польський король, використовує їх для забезпечення своїх якихось інтересів.

Хто ж таки козаки? Треба сказати, що термін «козак» з’явився дуже давно, на території України його фіксують в умовах монгольського нашестя 1240 року і пізніше. Однозначно можна сказати, що термін «козак» тюркського походження. Термін «козак» в тюрксько-монгольському середовищі означав людину, яка порвала з родовою корпорацією і, поклавшись на свої внутрішні сили, завойовувала собі авторитет. Деякі перекладачі говорять, що термін «козак» означає дослівно «вільна озброєна людина». Правда у XІV столітті, наприклад, у Половецькому словнику, який знайдений на території Криму, термін «козак» перекладається, як конвоїр, охоронець і так далі. Це, в принципі, означало, як раз ті завдання, які виконували козаки в ХІІІ-XІV столітті, це військові люди, які жили за те, що вони самі здобували, відповідно, як правило, це охорона караванів, або, можливо, навіть їхнє пограбування, це теж зустрічалось, тому часто говориться по те, що в кінці ХІІІ століття азовські козаки пограбували караван по Дону. В даному контексті це люди, які не мали за своєю спиною якоїсь родової сили, чи племінної сили, відповідно, навіть кидали виклик державності, в ХІІІ-XІV столітті це Золота Орда, і займалися таким власним промислом. Люди такої довгої волі, їх можна порівняти, певною мірою, з піратами. В принципі, можна погодитись, що маючи за зразок таких татарських козаків, формується і українське козацтво і не тільки українське, зокрема і донське, російське козацтво, вірніше, їх не можна російськими назвати, тому що донські козаки – це окремішня, навіть етнічна категорія, принаймні, вони себе так вважали в XVІ, XVІІ навіть у XVІІІ столітті.

Однак, взявши за основу фактично форму татарських козаків, українське козацтво стало зовсім іншим, українські козаки перетворилися на зовсім нову силу. Оце нове явище, українське козацтво, не схоже на те, що було у татар, навіть, ті ж самі донські козаки зовсім інші. У зв’язку з цим у науковій літературі, вже починаючи з XVІ століття, почали замислюватися над тим, хто ж такі українські козаки. Навіть питання, коли вони виникли, не таке важливе, як звідки і чому вони з’явилися. В цьому контексті формується ціла низка теорій походження українського, в першу чергу, козацтва. Нікого особливо не цікавило, бо це зрозуміло, як виникали татарські козаки, навіть ті ж самі донські козаки, а от українське козацтво, зокрема у XVІ столітті, мало зовсім інші і завдання, і цілі, і форму, і що найголовніше, свій внутрішній уклад, і навіть менталітет. У зв’язку з цим, теорії походження козацтва намагаються пояснити, звідки взялися, і чому, найголовніше, з’явилися українські козаки.

Першим напрямком, навіть не теорією, а напрямком, який намагався пояснити, хто такі українські козаки, звідки вони взялися, були теорії, пов’язані з етнічним походженням. Це дуже було модно в XVІ столітті, зокрема, багато аристократів різних імперських країн, навіть зараз можна подивитися на сучасну Росію, яка намагається вивести себе мало не з най-найдавніших людей, яких, можливо, на планеті не було, але кожна імперія намагалася подавнити себе, особливо якісь аристократичні роди. У Польщі, в Речі Посполитій, в XVІ столітті ходила ідея про те, що польська шляхта – це є сарматська еліта, сарматські вельможі, родові глави, таким чином намагалися подавнити себе фактично аж до Римської імперії. І в контексті ось цих ідей на українських козаків теж переноситься ідея етнічного походження. В цьому контексті дуже багато, десятки різних версій стосовно того, з якого давнього народу брати українських козаків. Тут можна назвати поширену у польській історіографії, в польській публіцистиці XVІ століття, так звану Черкаську теорію. Тобто, сучасний кавказький народ черкеси – це і є українські козаки, назва Черкаси, іноді козаків ще називали черкасами, відповідно, за банальною співзвучністю, брали і говорили, що українські козаки – це є нащадки цих кавказців чи черкасів. Хоча, якщо брати навіть антропологічний тип, вони абсолютно між собою несхожі. Деякі говорили, аланського походження, тобто, алани є отим народом, який фактично сформував козацтво. Хазарська теорія надзвичайно поширена була, особливо в середовищі української шляхти, вірніше навіть не шляхти, а козацької старшини XVІІ століття, тому що хазари – це потужна імперія на схід від України. Відповідно, ми є нащадками хазарів. В даному контексті ці етнічні теорії були надзвичайно популярними, аж до ХІХ століття, навіть початку ХХ століття, але їхня нереальність очевидна. Тому що ніяких зв’язків ні з хазарами, ні з аланами, з аланами ще можна припустити, як елемент якийсь, але, все одно, це зовсім не ті народи, антропологічно вони не співставляються, і мова кудись зникла. В даному контексті ці теорії залишаються існувати, але до них серйозно зараз ніхто не ставиться.

Крім етнічних теорій походження українського козацтва, висуваються теорії, які пов’язують виникнення козаків або з соціальною площиною, або політичною, економічною площиною. Одна з найважливіших таких теорій є теорія оборонна. Українське козацтво – це витвір українського народу з метою захисту своїх окраїн, своїх земель від набігів татар, в подальшому турків. Звичайно, ця теорія має право на існування, тому що ми чітко знаємо, що Річ Посполита, а до того і Велике князівство Литовське, не дуже приділяло увагу обороні окраїн, а окраїни – це українські землі, від набігів татар. Починаючи фактично з 70-х років XV століття, на українські землі починають налаштовувати систематичні напади кримські татари або ті війська, які підпорядковувалися Кримському ханству. Правда, на початку XV століття були набіги татар і інших орд, це були і рештки Золотої Орди, вони теж нападали на українські землі. Ясна річ, що ні Польське королівство, ні Велике князівство Литовське реально захистити окраїни не могли. Тут не тільки від бажання, не тільки від нехватки грошей, тут ще і той принцип, що Польща і Литва жили за феодальним способом. Принаймні, феодальним способом комплектування війська. Що це таке – немає постійного війська, військо складається з еліти, еліта отримує за військову службу землі. Відповідно, в мирний час вона займається господарством, а коли ворог нападає, то вона збирається, мобілізується. Мобілізація еліти феодалів відбувалася надзвичайно тривало, це як мінімум два тижні. А татари – це досить рухомі напади, відповідно, їхньою метою було – пограбував і втік, вони не захоплювали територій, у них не було завдань захопити міста, хоча це і робилося часто-густо, але захоплювали швидко без якихось тривалих облог. Тому, ясна річ, що поки феодали, а потім шляхта збирались у якісь більш-менш значні військові загони, щоб оборонити, уже не було кого шукати. Відповідно, територія пограбована, найбільше потерпали саме селяни, промисловці, люди, які займалися промислом, риболовлею, полюванням, скотарством на прикордонні безпосередньо. Ясна річ, що в даному контексті українці мусили самі себе захищати. Як раз оборонна теорія говорить про те, що з цих необхідностей утворилося українське козацтво на прикордонні.

Наступна теорія пов’язана з соціальною складовою, ця теорія пов’язує виникнення козацтва не лише з завданнями, які переслідуватиме козацтво, а з внутрішнім устроєм. Науковці, які висунули цю теорію, говорили про те, що людина, яка ніколи не воювала, не може швидко навчитися воювати, захистити територію. Селянин, він же коло плуга, як він може воювати з професіоналами, тими ж татарами. Звідси виводиться теорія, так звана Боярська теорія. Коли українські землі починають інкорпоруватися в Польське королівство, Велике князівство Литовське, значна маса колишньої руської еліти не знайшла собі місця в новій політичній і особливо соціальній структурі цих двох держав. Відповідно, куди вона могла піти, ясна річ, що в еліту вона не змогла потрапити, відповідно з селянами, люди, які з діда-прадіда воюють, є не то що аристократами, але люди війни, вони не хочуть займатися сільським господарством і втрачати свободу, ось ці люди йдуть на прикордоння, де починають займатися промислами, і ясна річ, що захищати себе. Боярська теорія в основу, по суті, походження козаків, виставляє ту, колишню руську еліту, яка не змогла себе втілити вже в нових реаліях, не змирилася з польським завоюванням, не змирилася з новою системою, наприклад, литовською. Боярська концепція, до неї примикає ще одна, більш широка теорія, теорія соціальна. Соціальна, яка обґрунтовує походження українського козацтва від того, що з приходом Польщі, особливо утворенням Речі Посполитої, маса населення потерпає від соціального визиску. Колись, будемо говорити, вільне селянство українське, яке жило, в першу чергу, в прикордонні, де адміністрація була досить слабкою, з утворенням Речі Посполитої, це селянство починають перетворювати на кріпаків. Ясна річ, це багато кому не подобається, найактивніші тікають, але куди втечеш, йдеш на прикордоння, де влада не має можливості тебе змусити повернутися до свого стану. В цих умовах, відповідно, вони і жили, але там є татари, треба себе захищати. От саме соціальна теорія, долучаючись до боярської теорії, може пояснити, як формуються ці козацькі, перші козацькі загони, козаки.

Була також ціла низка теорій, які пов’язані з певними соціальними групами Київської Русі. Це зокрема такий термін, як «уходники», «бродники», які відомі ще в літописах періоду існування Київської Русі і потім в умовах Золотої Орди. Люди, які мешкали на, будемо говорити, на нічиїй території, не в кордонах Київської Русі, в пониззі Дніпра, наприклад, в межах порогів дніпрових, за порогами, які займалися промислами, потім свої товари – шкіри, рибу і так далі постачали вже на ринки Києва і інших міст Русі, відповідно, були непідвладні нікому. Знову ж таки, контрабандисти, здобитчики. Ці теорії також говорять про це.

В цілому зараз можна говорити, що кожна з теорій, крім етнічних, кожна з цих теорій – соціальна, боярська, оборонна і навіть уходницько-бродницька – вони мають право на існування в комплексі. Кожна окремо не все пояснює, якщо їх сполучити в єдиний комплекс, на кожному етапі історичного розвитку українських земель, то ми можемо сказати, що в комплексі вони пояснюють виникнення українського козацтва. Виникаючи, як така, будемо говорити, часність, окремішність, українські козаки починаючи з XVІ століття, не просто розвиваються окремо від України, а починають все більше і більше жити проблемами українського суспільства. Тому українське козацтво відрізняється, як я вже казав, від донського козацтва тим, що воно нерозривно існувало з українською землею і ті проблеми, які хвилювали українське населення – і соціальні, і військові, і політичні, врешті решт, козаки вбирали. От з кінця XVІ століття, українське козацтво починає себе чітко ідентифікувати з українським населенням. А, наприклад, візьміть донські козаки, де вони виникли, між кордоном тодішньої, будемо говорити, Московської держави і ареалом побутування донських козаків, принаймні, кількасот кілометрів, кого вони захищали, ясна річ, що не свої кордони. Донські козаки як раз і займалися грабежами на Волзі, на Дону і так далі. Українські козаки, навіть, якщо першопочатково, з самого початку свого функціонування на території України, і займалися грабіжницьким промислом, то вже XVІ століття зовсім по-іншому говорить. Тут, можливо, у їхнє нутро принесли нові принципи, принципи лицарства, принципи честі, принесли ті ж самі бояри. Ясна річ, що бояри самі по собі, їхні інтереси були далекими від українського населення, але приплив селян, міщан, які втратили свої якісь здобутки, ясна річ, що вони переймалися і ними, тому українське козацтво – це витвір українського народу, який покликаний захищати. В умовах, коли ми входили до складу інших держав, українське козацтво перетворюється на атрибут держави і територіальної, і власне, народної держави. Тому що українське козацтво сформувало в своєму середовищі специфічні закони, вони, правда, були неписаними, але вони існували. Ці закони базувалися на принципах «Руської правди» Київської Русі і на звичаях українського народу, там нічого нема такого, що в принципі не існувало в середовищі українського населення, і що найголовніше, українські козаки з Київської Русі перейняли отой вічовий демократизм, коли правитель не був самодуром, а мусив дослухатися до населення. Ми знаємо про віче в Новгороді, але віче було потужним і в Києві і в інших руських містах південно-західної Русі, воно було дуже потужним. Найголовніше є те, що українське козацтво є прямим спадкоємцем політичних традицій Київської Русі, безпосередньо.

Ще один аспект – стосовно походження козаків, треба відмітити, що козаки не тільки військова категорія, не тільки політична категорія, вони не тільки захисники, воїни і так далі. Козаки – це економічна категорія, тому що козаки, коли сформувалися, їм треба було себе утримувати якимось чином, і вони сформували зовсім нове явище в тогочасному суспільстві. Річ у тім, що в той період часу панувало фактично феодальне суспільство, де хтось комусь належав, на верхівці знаходилася еліта, яка отримала ці права, чи шляхта, наприклад, в Польщі і Литві, і всі інші підпорядковувалися фактично шляхті. Головним виробником суспільного продукту, багатства шляхти і місця, були залежні люди або корпоратизовані люди. Людина так чи інакше від когось залежала. Українські козаки сформували таку форму господарювання, яка вибивалась із того, що було в усьому тогочасному світі. Принаймні, в європейській цивілізації це було нове явище. По-перше, козак сам працював, наприклад, шляхта, воїни, еліта польсько-литовська, вона воювала, але працювати сама не могла, бо це була ганьба, козаки працювали самі. Але, наприклад, якщо вони там багатіли, то використовуючи якусь працю додаткову, вони використовували незалежних від себе людей, хоч таке було, а використовували найману працю. В Польщі в той час панує кріпосне право, яке було затверджене 1558 роком. Кріпосне право, Литовський статут, кожна людина є чиєюсь власністю, принаймні, виробник, власністю якогось пана, який їх експлуатує. Найголовніше, що виділяє козаків в той час – козаки не експлуатували залежних, використовували найману працю. Якщо йому треба допомога, він когось брав, платив йому кошти і, відповідно, за ці кошти людина працювала. А з цими коштами вона робила що завгодно, це наймана праця. Ясна річ, що праця залежної людини, з під-палки, вона менш ефективна. Праця наймана, вона більш ефективна, тому що, чим більше ти працюєш, тим краще тобі оплачують і так далі. Ясна річ, що фактично вже у XVІ столітті козацьке господарство не лише стало конкурентом шляхетського господарства, основного виробника продукту, а воно навіть переплюнуло його. Ясна річ, що польсько-литовській еліті, а еліта давила на владу, це було колосально невигідно. Тому поляки категорично, навіть не поляки, як етнос, а польська адміністрація і шляхта, категорично не сприймала українських козаків, тому що це конкуренти. Українські козаки заполонили продуктами харчування Європу, а від цього втрачали кошти шляхтичі. А шляхтич, як він втрачав кошти, він не міг жити за тими принципами, які він для себе формував у суспільстві, ясна річ, що козаки для нього були більше, ніж ненависть. Винищити – такі ідеї в Польсько-Литовській державі будуть існувати тривалий час впродовж усього XVІ століття, не кажучи вже потім про XVІІ століття, але, як ми бачимо оця потужність козаків і військова, і політична, і головне, економічна, призведе до того, що козаки, не домігшись у Польсько-Литовській державі місця собі, і не захистивши свої економічні, в тому числі, інтереси, а з них виростають і культурні, наприклад, інтереси і багато чого іншого, ідеологічні інтереси виростають. Як раз козацтво потім візьме чітко на озброєння православ’я, тому що воно буде захищати його інтереси, воно почне виборювати незалежність. Спочатку свою, а потім і незалежність всієї України – це повстання Богдана Хмельницького, про що ми будемо вже далі говорити.