Юлія Гошовська про хвороби серця

Сьогодні хотіла вам розповісти про те, як працює наше серце, що таке газотрансміттери і яким чином препарати для підвищення потенції можуть допомогти при лікуванні інфаркту міокарда.

Ви напевно знаєте, що серце – це орган, який постійно працює. Навіть в ночі, коли ми спимо, наше серце не припиняє своєї роботи, воно скорочується, переганяє кров, і кров, яка виходить із серця, розносить до всіх тканин і органів нашого організму поживні речовини та кисень. А по дорозі назад кров забирає продукти метаболізму, продукт життєдіяльності клітин і вуглекислий газ. В легенях відбувається газообмін – вуглекислий газ віддається в зовнішнє середовище, кров насичується киснем, знову потрапляє в серце і звідти викачується до всіх органів нашого організму. Така-от відбувається циркуляція крові.

Серце знаходиться під впливом двох великих регуляторних контурів. Перший – це нервова система. Десь у нашому мозку в цілком конкретному місці генеруються електричні сигнали, які по нервах поступають до нашого серця і кажуть йому, що треба скорочуватись, треба працювати. Власне, нервова система поділяється на два типи – це симпатичний та парасимпатичний, і, на мій погляд, найцікавішою є парасимпатична нервова система, тому що її роботу ви можете прослідкувати на собі. Наприклад, у вас був дуже смачний обід, а коли смачна їжа потрапляє в ротову порожнину, починається слиновиділення. Далі, коли їжа потрапляє до шлунку, починає виділятися шлунковий сік. При цьому вас одразу хилить у сон, ви можете відчути, як у вас уповільнюється серцебиття – це все ознаки того, що увімкнулася парасимпатична нервова система. Вона має активуючий вплив на травлення і під час її роботи відбувається заспокоєння серця, зменшення частоти серцевих скорочень і сили скорочень. Але зараз я зроблю досить провокативну заяву: важливість нервової регуляції в роботі серця не дуже значна. Чому я так думаю? Колись в середні віки в Італії був відомий науковець, лікар, хірург, один із перших анатомів, якого звали Везаліус або Везалій. Ця людина була дуже видатною, оскільки він перший сформував анатомічні атласи, добився того, щоб їх надрукували й, окрім медичної практики, він проводив лекції для студентів медиків. Він перший започаткував на своїх заняттях розтини мертвих тіл для того, щоб показати, що там всередині людського організму. Так от на одному з таких занять, коли відбулося розкриття грудної порожнини, Везалій з жахом побачив, що у цього мерця скорочується серце. Це медичне відкриття побачили всі його студенти, воно швидко набрало розголосу і тодішня інквізиція хотіла стратити його за вбивство людини. Але, оскільки Везалій був приближений до тамтешнього короля, йому зберегли життя, проте, заслали, як в радянські часи засилали до Сибіру, в Святі землі здійснювати хрестовий похід і паломництво.

Але те, що спостерігав Везаліус, була автоматія серця. В той час, коли мозок уже мертвий, серце може продовжувати працювати. Зараз ми знаємо, що автоматія серця забезпечується клітинами під назвою атипові кардіоміоцити. Є типові кардіоміоцити – безпосередньо м’язові клітини, які скорочуються, і є атипові кардіоміоцити, які здатні генерувати електричний сигнал. Цей сигнал генерується в одному місці й розповсюджується по всьому серцю, кажучи, що йому треба скорочуватися. Оці електричні сигнали реєструються ні чим іншим, як електрокардіограмою. На мій погляд, людина, яка колись зрозуміла, що ці електричні поля можна реєструвати просто наклавши електроди на людське тіло, зробила просто геніальне відкриття. Досвідчений лікар, який подивиться на кардіограму, скаже вам, у якому місці є порушення в провідній системі нашого серця.

В нашій лабораторії ми маємо абсолютно просту, але унікальну методику, яка базується на цьому явищі автоматії серця. Вона називається «перфузія коронарних судин ізольованого серця за методом Лангендорфа». Дуже довга назва, але суть така, що ізолюється серце, через серце пропускається сольовий розчин, який за своїм складом нагадує кров, і ми маємо можливість спостерігати, як працює серце. Ми можемо вивчати його скоротливу активність. В цій ситуації ми здатні тестувати різноманітні речовини, препарати, які в майбутньому можуть мати кардіопротекторний вплив, рятувати від якихось порушень, захищати від наслідків інфаркту міокарда. Ця методика дозволяє провести та зробити будь-які доклінічні дослідження.

Тут ми підходимо до другого контуру регуляції роботи серця, першою була нервова система, друга – це гуморальна система, гуморальна регуляція. Що мається на увазі. До гуморальних факторів належить весь той хімічний компот продуктів, які синтезуються в нашому організмі. Білки, гормони, біологічно активні речовини, якісь метаболіти – все, що потрапляє в кров, може впливати на роботу нашого серця. І от як раз до цих чинників серце набагато чутливіше. Багато хто знає про гормони, дуже часто ми говоримо «у мене адреналін зашкалює», ми прекрасно розуміємо, що це означає. В міокарді є дуже багато рецепторів до адреналіну. Дія адреналіну така, що він стимулює скоротливу активність міокарду. Серце починає активніше скорочуватися, збільшується частота серцевих скорочень і ми відчуваємо серцебиття. Це такі ситуації, коли під час стресу відбувається викид адреналіну з надниркових залоз. Звичайно дуже багато є інших гормонів, на які наше серце так само певним чином реагує. Але, напевно, не всі знають, що є інші речовини, газоподібні речовини, які називаються газотрансміттерами. Чому трасміттерами? Тому що вони передають. «Transmit» перекладається як «передача», тобто вони передають певну інформацію.

На сьогоднішній день є три основних газових трансміттера – оксид азоту, оксид вуглецю і сірководень. Найцікавішим і найбільш вивченим є оксид азоту. NO, маленька молекула. Всі ці три гази називають тріумвірат. Чому вони є дуже важливими для роботи серця? У 1992 році один з найосновніших журналів Science називає молекулу NO молекулою року, а через шість років, у 1998 році, за відкриття молекули оксиду азоту та її механізмів дії на регуляцію тонусу дають Нобелівську премію. Чому стільки почестей такій маленькій молекулі? Виявляється, оксид азоту продукується клітинами, які вистилають наші судини. Внутрішня вистилка судин – це один шар клітин. Здавалося б, що там може синтезуватися, але якщо пам’ятати про те, що у нас дуже багато судин в організмі, то ендотелій, внутрішня вистилка судин, займає близько 700 метрів квадратних. Таким чином, ендотелій перетворюється на один із найпотужніших ендокринних органів в нашому організмі. Механізм дії оксиду азоту такий, що він діє в місці свого синтезу та змушує м’язові клітини розслаблятися. Коли розслабляються м’язові клітини судин, відбувається збільшення їхнього просвіту. Якщо збільшується просвіт судин, більше крові може пройти через них, відповідно, більше кисню пройде через ці судини. Буде більше кровонаповнення того чи іншого органу. А ми пам’ятаємо, що кисень нам необхідний для того, щоб синтезувалася енергія в кожній клітині нашого організму, а більше енергії – це краща функція того чи іншого органу, в тому числі й міокарду.

Існують ситуації, коли продукція оксид азоту дуже різко знижується. Це, власно кажучи, патологічні ситуації, коли є порушення ендотелію, наприклад, діабет, запальні процеси. Будь-який патологічний процес супроводжується ендотеліальною дисфункцією. Коли різко зменшується продукція оксиду азоту. Тонус судин не може бути змінений адекватно. Звичайно, можна стимулювати утворення цього оксиду азоту фізичними навантаженнями. По суті, оксид азоту відповідає за процеси адаптації. Що таке адаптація? Коли ми говоримо про серцево-судинну систему, це відповідь на навантаження, на потребу м’яза в кисні. Нам треба виконати роботу, підняти мішок картоплі, докласти сили, щоб це зробити. М’язу треба скоротитися, а для цього потрібна енергія, для якої, в свою чергу, потрібно більше кисню. Коли судина не може змінити свій діаметр адекватно, клітини не отримають кисню, відповідно, АТФ не синтезується. Тут важливу роль відіграє оксид азоту. Ми проводили такі дослідження і вони показали, що під час тренувань, зокрема плавання, відбувається активація ендогенних механізмів, які ведуть до посилення продукції оксиду азоту. Це єдиний природний шлях стимуляції утворення.