Володимир Омелян: “Ми в реальності закладаємо процес децентралізації”

В.О. Ми, по-перше, повертаємо стабільність в дорожню індустрію, вона була втрачена в силу декількох причин. Не було фінансування, не було довіри з боку будівельних компаній.

В.П.То есть, не было финансирования означает, оно могло быть, могло не быть.

В.О. Абсолютно вірно, все відбувалося в ручному режимі, в залежності від економічної ситуації в країні, в залежності від того чи іншого бачення топ еліти країни, могло виділитися або один мільярд, або десятки мільярдів. В цьому році ми маємо дійсно рекордне для автодорожньої галузі фінансування – 19 мільярдів, це вперше за багато років. Вперше за декілька років ми розрахувалися з боргами попередніх років перед компаніями, які збереглися, по приватних компаніях, які вигравали свого часу тендери, їх жорстоко кинули, бо не платили їм заборгованість. Ми повернули цим довіру до держави, це теж дуже важливий елемент. Що несе з собою дорожній фонд? Ми закладаємо там стабільні джерела фінансування, я сподіваюсь, що в Раді, власне, буде дотримано ідеї щодо його наповнення. Це буде менш ніж сто відсотків в наступному році, через рік, але з 2019 року це має бути сто відсотків всіх акцизів. За імпортовані нафтопродукти в Україну надходять в державний фонд Дорожній і ми спокійно плануємо свою роботу на декілька років поспіль. Надважливим є елемент, що ми в реальності закладаємо процес децентралізації, ми розділяємо дороги на дороги державного значення, місцевого значення. Відповідно, фінансування 62% йдуть на дороги державного значення, з цих 62% компенсуються борги попередніх років, а це фактично, в розрізі загальному, близько 40 мільярдів гривень. В рік ми виплачуємо порядку семи мільярдів.

В.П. А общий долг, общая задолженность.

В.О. Загальна заборгованість 40 мільярдів.

В.П. Это за сколько лет?

В.О. Це фактично борги, які були сформовані впродовж 2010-2012 років, там трошки десь більше.

В.П. Самое прекрасное время.

В.О. Тоді, коли люди накопичували свої статки для поїздки у Ростов, туристичної. Ми віримо, що це дасть новий імпульс для доріг державного значення, 35% піде на місцевий рівень. І вже громади вирішуватимуть самостійно, які дороги вони будують. Я сподіваюсь, що тут рація візьме верх над бажанням неефективного використання. По-перше, має бути системний підхід, громади між собою повинні контактувати на рівні району, області, щоб не будували дороги в нікуди по два кілометри посеред поля. По-друге, має бути контроль, такі самі вимоги, як і на державному рівні і, по-третє, що надважливе в цьому Дорожньому фонді, ми вперше закладаємо стабільний відсоток на безпеку. В нас завжди в Україні

В.П. это разметки, знаки.

В.О. Так, це розділювачі, насправді, це буде 5%, тому що з 62% 2% теж підуть на заходи безпеки. Тому ми вважаємо, що 5% несуттєво змінять ситуацію на українських дорогах, коли ми просто від асфальту прийдемо до абсолютно нормального планування українських доріг, коли вони будуть освітлені, коли буде зрозуміло, де ми переходимо, а не перебігаємо посеред ночі і втрачаємо життя.

В.П. Вообще жах, на дорогах жах.

В.О. 25 тисяч людей гине щороку.

В.П. Я еду 90 километров в час здесь, по окружной, и в 20-и сантиметрах от меня по встречке несется 120 километров в час, неверное движение, безопасность у нас, конечно, никогда не проектировалась.

В.О. Тут є декілька факторів, треба міняти всередині наших громадян, бо я теж не розумію людей, які несуться по зустрічній на максимальній швидкості – це потенційні вбивці, а не просто самовбивці. Але безперечно, ми маємо з боку держави забезпечити всі умови для того, щоб дорога була освітлена, належна розмітка, належні відбивачі, у нас маса поворотів, які якщо не знаєш, ти вилітаєш в поле.