Слово “толерантність” походить від латинського слова зі значенням “терпіння”. Століттями, йдучи шляхами війн, революцій, мирних та кривавих громадянських протестів, суспільство вчилося жити у злагоді, виробляючи певні правила щасливого співжиття. Одним із таких правил стала суспільна толерантність, терпимість до особливостей інших людей, яка виявилась необхідною у строкатому світі різних індивідуальностей. 16 листопада – Міжнародний день толерантності, і спеціально до цього дня ми публікуємо найяскравіші цітати про толерантність з колекції IDEALIST.media.
Miriam Dragina. Радіоведуча, сценаристка. Про суспільство майбутнього.
Представляю ли я себе общество идеальным? Нет, но, по крайней мере, стоящим на очень высокой ступеньке. Безусловно, оно должно быть толерантным, интересующимся, обществом с новыми ценностями, они на самом деле не новые, они уже давно всеми придуманы, но, к сожалению, здесь они не магистральны. Я часто об этом повторяю, считаю, что ценность человеческой жизни должна быть во главе угла. Человека, как такового, любого, разного, независимо от его цвета кожи, ориентации и прочего. И мы кажемся толерантными, но только на поверхностный взгляд. Если копнуть глубже и побывать на войне, или побывать в разных регионах Украины, становится очевидным, что здесь нет равенства ни между мужчинами и женщинами, ни среди разных ориентаций, нет уважения к детям, умения воспитывать детей. Нет понимания, самое главное, образования, нет культуры. Это все в итоге сводится к ценности человеческой жизни. Я бы очень хотела, чтобы она была. Самое главное, я вижу украинское общество уважающим друг друга, уважающим границы, доверяющим, когда мы готовы что-то делать, не опасаясь. Мне хочется, чтобы люди здесь были без этого страха в глазах, который очень заметен, когда возвращаешься из каких-то поездок. Эта агрессия внешняя, она же все-таки является страхом: когда нам страшно, мы начинаем нападать. Вот этот страх мне хотелось бы как-то убрать. Мне бы хотелось, чтоб украинское общество уверенно и спокойно смотрело в будущее. Потому что, бывает, поздно вечером, идя с работы, думаешь: «Я молодец, я очень в себе уверен, я так хорошо поработал и честно, все правильно. Я собой горд. Мне даже хочется сейчас зайти в бар, встретиться с друзьями и рассказать им, какой я молодец». Чтобы каждый украинец будущего вот так себя чувствовал, потому что он выложился по-настоящему, честно. Не потому, что он сейчас "скосил бабла" и "порешал вопросики", а потому что он работал, и будет за это вознагражден.   
Олеся Яскевич. Керівник ГО “Бачити Серцем”. Про безбар’єрне суспільство.
Многие организации ставят себе цель сделать максимально безбарьерным окружение, это очень здорово. Если честно сказать, то вот прямо раз – и стал доступным Киев, то нет. Появилось больше маршруток, но об этом отдельный разговор. Не могу сказать, что везде можно с коляской проехать, можно везде незрячему пройти. Опять-таки, инициатива каких-то отдельных лиц, отдельных организаций или каких-то заведений. Знаю, что несколько заведений обратились к нам, чтоб мы напечатали меню шрифтом Брайля. Теперь в нескольких заведениях есть меню шрифтом Брайля, это очень круто. Ты приходишь, и тебе не нужно ждать, пока тебе официант перечитает полностью весь список, и ты уже забыл, что хотел заказать. Пришел, выбрал сам, это очень здорово. Я знаю, что сейчас есть инициатива, обучают официантов жестовому языку для того, чтобы люди, которые пользуются языком жестов, могли прийти и сделать себе заказ. Я считаю, что это очень круто и хорошо, что об этом говорят. Я думаю, что результат обязательно будет, потому что нельзя за один раз все изменить: сразу уже у нас Киев безбарьерный, у нас все поменялось, мы все такие классные и толерантные.
В пределах трех лет можно говорить об Украине, можно говорить о трансформации мира, о запросе на новые видения и о сложностях, с которыми столкнулся весь мир. Исчерпание предыдущих экономических отношений, назовем это капитализмом, хотя это уже не капитализм, но назовем это капитализмом. Очень сильное изменение гуманистической составляющей, весь тот гуманизм, толерантность и равенство — это же последние 50 лет более или менее актуально. Когда людям с другим цветом кожи позволено ездить на любой площадке автобуса, когда практически во всех странах женщинам разрешено принимать участие в выборах, когда люди с другими сексуальными ориентациями не подвергаются химической кастрации. Мы только вошли в этот период, который, уплотняясь, очень трансформирует мир. Есть прекрасная работа, не вспомню сейчас авторов, которые говорят, что толерантность — это не следствие развития общества, а причина. То есть когда я открыт к изобретениям других и готов инкорпорировать их в свою жизнь, это позволяет мне улучшать качество жизни. Потому что мне, чтобы обработать новые идеи, нужно быть толерантным, я должен пробовать мыслить, как другой человек, принимая его, не отторгая, а интересуясь, как он пришел к этому. Общество с низкой толерантностью развивается гораздо медленнее.
Ganna Skytova. Бізнес-тренер, фасилітатор, к.е.н., доцент КНЕУ. Навіщо нам європейські цінності?
Є певні шаблони в тому, як ми розуміємо, що таке європейські цінності. Є така дуже розпіарена цінність як толерантність, різні люди її розуміють по-різному, і деякі дуже освічені люди з великою гордістю, з пошаною до себе кажуть: «Ні, я — нетолерантна людина, я цим пишаюсь». Хоча толерантність — це просто сприйняття розмаїття, надання рівномірних прав всім категоріям людей, з різними вадами, з різними потребами. Всі ми яскраві індивідуальності, це нас робить міцнішими і цікавішим робить наш світ.     
Лілія Омельяненко (Lilia Omelianenko). Співзасновниця благодійного фонду «Добра Листівка». Чому на наших вулицях мало людей з інвалідністю?
Я хочу побажати українцям і українському суспільству більше толерантності. Толерантності до прав інших людей: жінок, сексуальних й інших меншин, толерантності до неповносправних людей. Я за своїм родом діяльності більше займаюся проблемами дітей з інвалідністю і, на жаль, зараз в Україні ця проблема є досить гострою, бо не всі знають про існування таких людей. Не тому, що їх немає, а тому, що ми просто не можемо бачити їх на вулицях, бо вони не можуть вільно пересуватися. Я досить багато подорожую іншими країнами, як зі своєю родиною, так і по роботі, і там такі люди можуть абсолютно вільно відвідувати музеї, гуляти містом, спілкуватися зі своїми друзями, знайомими. Все це відбувається на вулицях. Люди знають що вони є, їм допомагають, і держава також допомагає таким людям розвиватися і бути повноправними членами суспільства. Давайте допоможемо їм розвиватися і в Україні. Вони такі ж люди як і ми й також хочуть жити.     
Владимир Спиваковский. Вчений, письменник, експерт у галузі освіти. Про толерантність в освіті.
Возьмем для сравнения финскую систему образования и южноазиатскую, в которой пять стран: Сингапур, Тайвань, Гонконг, Южная Корея и Шанхай. Финляндия — это европейские ценности, это толерантность. До седьмого класса никаких оценок, учитель не имеет никаких учебных планов, никакой отчетности, он приходит в класс, рассказывает ученикам, о чем хочет. Прекрасная система, о которой у нас многие пишут, говорят, мечтают, но она уже с первого места скатилась на шестое. В азиатских странах – жестокая конкуренция. С трех лет и оценки, и розги, и давление, и прессинг. Этих несчастных детей там прессуют в тисках, потому что у них другая цель. В Финляндии на первом месте – равноправие, чтоб была толерантность, чтобы в классе учились дети разных национальностей, разного здоровья, разных способностей. Так страна продвигается вперед, делая настоящие европейские ценности устоями, на которых зиждется вся европейская культура. И это классно, здорово, прекрасно.  
вадим логвінов. Заступник директора Національного музею народної архітектури та побуту України (Пирогово). Про етнічну толерантність в Україні.
Ми – етнічні українці. Так само ми повинні дати шанс іншим націям, які проживають поруч з нами, які на сьогодні теж є українцями. Українською політичною нацією. Є вірмени, які будували Львів і які приїхали пізніше, є євреї, які свого часу приїжджали в Україну, потім були різні ситуації. Є якісь гагаузи, караїми, які більш ніде не зустрічаються, тільки у нас. Ми повинні дати їм шанс зберегтися. Це і є ознакою сучасної толерантності, це є ознакою зрілості нашої нації – якщо ми не намагаємось когось притиснути та знищити і заставити всіх навколо ставати українцями. Він і так вже українець на сьогодні, але етнічний татарин або етнічний караїм.  
Tina Polek. Кандидат історичних наук, антрополог. Про толерантність у місті.
Якщо ми говоримо про те, чи здатне місто засвоїти велику кількість мігрантів, то здатне, якою б ця кількість не була. Якщо грамотно проводити... це важко назвати політикою, якщо вчити людей толерантності, якщо показати, що мігранти, за висловом того ж Блера Рубла, це не просто приїжджі, це — капітал розмаїтості. Він говорить про те, що будь-хто, хто приїжджає, він приносить частинку свого життєсвіту, він приносить частинку свого досвіду, частинку своєї культури, якщо це грамотно використати, то це не тільки не нашкодить місту, це збагатить місто. 

Толерантність: навіщо вона нам?

Публикации |