Тамара Сухенко. Фасилітація: новий підхід до прийняття рішень.

Який особливий вид лідерства проявився на Майдані? Який підхід до прийняття рішень затребуваний в Україні сьогодні? Чому сьогодні один лідер не може одноосібно приймати досконалі рішення у великій структурі? Що таке фасилітація і як вона допомогає у прийнятті відповідальних рішень? Про все це  на IDEALIST.media розповіла сертифікований коуч, психолог і фасилітатор Тамара Сухенко.

Ми з вами пам’ятаємо, що хоча б як нам не хотілося одного лідера, який би сказав, що саме робити і приймав рішення, але так сталося, що лідером на Майдані були самі учасники. Це інший вид лідерства, його часто називають груповим лідерством чи фасилітаційним лідерством, коли кожен учасник шукає в собі це лідерство і шукає щось, в чому він би міг допомагати. Майдан працював, як великий мурашник. Звичайно, одна справа організувати революцію чи заходи протесту, але інша справа, коли потрібно дуже багато чого створювати і на рівнях держави, і у громадському секторі, і в бізнесі. На сьогодні є затребуваним інший підхід до лідерства, інший підхід до прийняття рішень. Передумова для цього також і збільшення інформації, тому що раніше керівник компанії чи президент, чи міністр міг обробляти величезні масиви інформації і сам приймати адекватні рішення. Сьогодні цієї інформації набагато більше і тому виграють ті організації, які залучають інших учасників процесу чи групи до прийняття рішень, тому що потрібно сприймати інформацію від усіх стейкхолдерів, від клієнтів, від партнерів, від постачальників, від спільноти громадського сектору. Тому, якщо ми раніше говорили про лідерство у форматі ієрархічної піраміди, де генералу завжди видніше, що потрібно робити, сьогодні більше йдеться про кругову структуру чи про горизонтальні зв’язки, горизонтальні організації, тому, можна сказати, що Майдан, якщо колись про це буде написано через 50 років, історії про те, що це дало, це також певний феномен, він дуже сильно проявився. Також, я думаю, що колись буде написано книжку про те, чому Україні вдалося здійснити прорив. Дуже багато людей, хто брали участь у Майдані, зрозуміють, що далі чекати на месію, на гуру, на гарного президента ми просто не маємо права, тому що країну втратимо. Потрібно просто знаходити якийсь сектор, якусь галузь, якусь невеличку справу, в якій є реальними зміни, починати ними займатися. Цих справ, насправді, не настільки багато, ми бачимо, що завдяки волонтерам в багатьох сферах відбуваються такі зміни. Також розуміємо, що період, коли була допомога і військовим, і пораненим, на сьогодні є дуже актуальним такий культурний фронт, волонтерство на цьому культурному фронті. На сьогодні дуже актуальним є зміни в громадах, де також, можливо, вперше жителі населених пунктів, жителі села мають самі здійснювати ті чи інші якісь перетворення, самі розпоряджатися бюджетом, головне, самі заробляти гроші для цього бюджету, не чекаючи від центральної влади.

Повертаючись до поняття фасилітація, що це? В перекладі – це полегшення чогось, це професійна організація групових обговорень, будь-яких групових обговорень, коли є достатньо часу, тому що фасилітація вимагає часу. В ній кожен учасник має можливість, він повинен долучитися і поділитися своєю думкою чи ідеєю. Фасилітація, яка професійно існує як явище в Західній Європі більш, ніж 40 років, зокрема, 25 проводяться міжнародні конференції по фасилітації. З однієї з них я повернулася декілька тижнів тому, там учасники конференції, професійні фасилітатори, говорять про виклики, про завдання, які є у них. Вони мріють про те, наприклад, щоб засідання парламентів проходило у форматі фасилітації. Тут є багато можливостей, тому що сама комунікація двостороння, сам процес будується таким чином, що, по суті, кожна людина знайшла б своє місце, місце для своєї думки. Дуже часто, якщо таке безпечне середовище створено, що можна висловлюватися, можна ділитися і почуттями, і ідеями, і пропозиціями, то це впливає і дуже збільшує творчий потенціал групи і дозволяє створити якісні, цікаві рішення, які до того ж потім виконуються краще. Тому що коли ми є частиною рішення, ми до них долучаємося, то звичайно, ми більше мотивовані їх виконувати. Особливо це актуально для організацій. Наприклад, громадські організації, де люди не отримують платню чи, можливо, нові політичні сили, нові партії, молоді, я про здорові політичні сили молоді, також немає ніякої фінансової підтримки долучатися до того, що цікаво кожному з учасників і брати до уваги той момент, що мотивація в нас включається там, де у нас болить, і там, де ми маємо відповідні компетенції це здійснити. Це стосується, я казала, громадського сектору. В компаніях те ж саме. На сьогодні дуже багато підприємців, бізнесменів, діляться тим, що перестало працювати все, певні стратегії чи розроблені плани перестають працювати, тому що змінилося середовище, змінився політичний контекст, громадський і інший, немає рішень. Немає рішень, які написані в підручниках, наприклад, тому дуже часто саме у працівників і співробітників є рішення, але дуже важливо вірити в те, що воно у них є і організувати професійно такий процес, щоб вони могли долучитися. Звичайно, однією з проблем в Україні впровадження фасилітації, запровадження її в бізнесі, використання є так званий ліміт часу. Ми дуже часто хочемо щось швидко чи на вчора. Фасилітація вимагає часу і дуже часто підприємець, бізнесмен, керівник думає про те, чи варто витрачати два чи три дні на те, щоб отримати це рішення, якщо, наприклад, у нього є якась певна ідея. Так, є багато ситуацій, і в тому числі, таких кризових, коли рішення очевидне або його потрібно терміново прийняти. Але решта ситуацій і випадків, коли потрібно попрацювати і створити стратегію розвитку компанії, або напрацювати нові ідеї, там тільки група, колективний інтелект може запропонувати якісь цікаві і нові рішення. На сьогодні той досвід фасилітації, який у мене є, особливо останні три роки дуже багато було на це попиту і, в тому числі, для розробки стратегії населених пунктів, дає багато оптимізму, а з іншого боку, дуже багато питань і здивувань. Що я для себе помітила, що дуже часто жителі населених пунктів можуть між собою бути незнайомими, в них немає комунікацій щодо місцевих проблем, тому на таких заходах вони більше знайомляться. Виникають зв’язки, а ми знаємо, що суспільство найбільш просунуте, коли більше соціальних зв’язків і контактів між членами групи. Група, в якій немає контактів, не може розвивати населений пункт, тому дуже часто одне із завдань – це, по суті, познайомити, знайти групи, які можуть займатися різними проектами. Друге – це розуміння реального становища, тому що дуже часто у кожного з нас, як жителя будь-якого населеного пункту, є якась картина, частинка реальності. Коли вони роблять, наприклад, SWOT-аналіз, обмінюються цими картинками, у них картинка реальності більша. Вони розуміють, виявляється, у нас є такі сильні сторони, виявляється, у нас є такі переваги, у нас виявляються такі ризики. Виявляється, є багато людей, які небайдужі і такі речі, такі усвідомлення дають багато енергії для того, щоб далі громада могла розвиватися.

У великих компаніях фасилітація сприяє комунікації між різними департаментами, між різними регіонами і певному людському контакту, який дозволяє далі підвищувати мотивацію всіх учасників процесу і також творчий потенціал. Є одна книжка по коучингу, яка називається «Управління вільними людьми», я би сказала, що фасилітаційне лідерство – це управління вільними людьми, так чи інакше. Також дуже цікавою була одна з книжок, яка вийшла минулого року російською, до цього року англійською мовою, Reinventing Organizations, це Фредерік Лелу, там де автор проаналізував усі компанії світу, які використовували досвід фасилітації, досвід коучингу, там де по-іншому організовані процеси. Дуже часто в компаніях і досить великих компаніях на кожні 12 людей є один фасилітатор, який дозволяє цій групі обговорювати всі проблемні питання, знаходити рішення самостійно і дуже багато повноважень делегувати, щоб оці невеличкі групи, якщо структура компанії це дозоляє, могли самі наймати персонал, знаходити собі якісь можливості для розвитку, змінюватись, якщо потрібно зміни регулювати. Один з прикладів – це велика компанія, яка займалася послугами для хворих людей, яка після такої реструктуризації і децентралізації, коли вони делегували більшість функцій, почала набагато більше заробляти, лояльність клієнтів збільшилася в рази тільки тому, що цей зворотній зв’язок від клієнта швидко надходить до тих, хто виконує функції. Поки ця інформація дійде доверху, поки вона там обробиться і зробиться якась інша, наприклад, організаційна структура чи якісь інші процедури, дуже часто вони потім не працюють внизу і, можливо, є якісь фінансові показники щодо зменшення витрат, але на виході компанія втрачає, тому що, по суті, клієнт вимагає сервісу і вимагає уваги до себе індивідуально. Те ж саме можемо побачити дуже часто, наприклад, банківські структури, з чим я стикаюся, дуже часто можуть бути тренінги на вищому рівні, але ми ж з вами стикаємося дуже часто з персоналом у самому банку – це і охоронець, і касир і, по суті, ці люди дуже часто не розуміють, що відбувається на центральному рівні, і дуже часто спотворюють уяву про банк через те, що невідповідно, неякісно обслуговує персонал.

Хотіла також сказати щодо ринків України, Росії, і інших країн у розвитку фасилітації. На конференції я побачила дуже багато кейсів, які привезли учасники конференції з різних країн, застосування фасилітації для різних процесів, і по створенню ідей, рішень і, в тому числі, для міністерств, для державного сектору. Дуже активно використовується фасилітація як метод, зокрема, в транспортній сфері на рівні міністерства транспорту, наприклад, тієї ж Голландії. Ми з вами розуміємо, що в Голландії транспортна система – це один з взірців, тому бачачи, що на сьогодні багато невирішених завдань на рівні держави, я думаю, що потенціалу в тій площині дуже багато. Щодо України і Росії – в Україні про фасилітацію, вже чути більш, ніж 10 років, але вона застосовувалась більше в громадському секторі і, можливо, навіть, як термін, багатьом був незнайомим, як мінімум, бізнесу чи ширшим масам людей. А в Росії вже протягом 10 років з якихось причин, але більше застосовується в бізнесовому секторі. Я думаю, що на сьогодні, є певні роки перелому, коли ми бачимо багато попиту в таких спеціалістах, а головне в тому, що сьогоднішні управлінці і менеджери вже застосовували ці інструменти, тому що за допомогою фасилітації можна проводити будь-які наради, будь-які інші групові зустрічі, в яких комунікація не є директивною і односторонньою, а вона є двосторонньою і в ній дуже багато залучається і інформації, і питань, і ідей від учасників, завіюється творчий потенціал.