Роман Скрипін. “Стандарти ВВС – це не Біблія”

Що таке стандарти ВВС, на які багато хто посилається? По-перше, вони не є Біблією, як розуміє церква. Я останнім часом почав порівнювати все життя з церквою. Свята інквізиція, прикриваючись ім’ям Бога, позбавляла людей життя. Тут, прикриваючись стандартами ВВС, як Біблією журналістською, позбавляють людей права на роботу або на інше мислення, на іншу думку, на постійний пошук вирішення, проте стандарти ВВС – це не Біблія, це не недоторканна книжка. Самі бібісішники працюють над цими стандартами постійно, це робить комісія спеціальна, яка працює на ВВС. Стандарти ВВС є відповіддю на спірні питання, які виникають поміж журналістами, менеджментом, редактурою, аудиторією. Аудиторії може щось не подобатися, але треба знайти рішення, це книжка рішень, прецедентне британське право – ось так було, ось так ми рекомендуємо зробити, користуючись цим досвідом. Заборон, встановлених стандартами, вкрай мало. Заборонено бути необ’єктивним або не прагнути об’єктивності. Взагалі, вся суть стандартів ВВС – на першій сторінці, ви відкриваєте, і там очільник ВВС написав, що все, чим керуються журналісти, не лише цими стандартами, а здоровим глуздом і відповідальністю перед аудиторією. Пам’ятайте про ці дві речі, засадничі базові, а далі можете читати стандарти, можете не читати. Я не думаю, що всі журналісти читали стандарти ВВС, я їх читав і вздовж і впоперек, оскільки на «5 каналі» їх брали за основу, і на «Громадському» брали за основу. Механічно переставити їх на українське поле не можна. Ми маємо думати над своїми стандартами, опрацьовувати, не спинятися на стандартах, тому що життя у нас не таке просте, ми не в Британії. Але так само не можна говорити: «У нас українська специфіка, у нас війна, і ми не будемо дотримуватися стандартів». Але деякі стандарти під час війни або під час надзвичайних ситуацій дійсно не спрацьовують. Це життя, ми люди, ми потрапляємо в такі ситуації, в які нас поставить дядько з бородою нагорі.