Павло Кишкар про те, чому держава в сфері спорту має бути замовником

Ініціатор законопроекту №4857 про фізичне виховання та спорт, Павло Кишкар, про те, чому держава в сфері спорту має бути замовником.
Ідеологія і законопроекти, в тому числі, співпадає з тим, що хотілося бачити по природі. Ідея така, що в масовому спорті держава хотіла бачити найбільше залучення людей будь-якого віку – і дітей, і старшого віку, але цікавить мене, як державну людину, залучення, наприклад, на 95% населення. Я знаю, що з цим пов’язано, в тому числі, ВВП, я знаю, що з цим пов’язано здоров’я і наявність лікарняних і так далі, це взаємопов’язана система. Держава тут повинна дати такий сигнал, що це послуга. Послуга, що б там не було, як би ми не кричали, зараз батьки формують той резерв спортсменів, які є. Вони своїми грошима оплачують послугу, яка надається, навіть державними ДЮСШ, бо вони не мають відповідної матеріально-технічної бази, задля того, щоб послуга у вихованні її дитини в тому чи іншому виді спорту була достатньо кваліфікована. Щодо престижу, який ви згадували, держава виступає замовником, ми переходимо до другого розділу – це спорт високих досягнень. Будь ласка, держава вбачає за можливе подякувати і простимулювати розвиток тієї чи іншої федерації, бо вона здобула ті чи інші призові місця на Олімпійських іграх, Чемпіонатах світу, Чемпіонатах Європи і інших міжнародних змаганнях, вона це робить настільки, наскільки ми маємо грошей, держава проплачує, держава надає пряму фінансову допомогу чи то федераціям, чи то спортсменам, як вона вбачає за можливе це зробити. Я думаю, якщо б таку ідеологію сприймали, що я – держава, замовник, я не хочу втручатися в діяльність федерації, розповідати, який тренувальний процес, чи яке харчування, чи який тренер, чи, взагалі, яка кліматична зона, і який готель краще чи не краще, що можна, що не можна. Мені це нецікаво, я замовник свого прапора, свого гімну на п’єдесталі, своїх якихось регалій, що я достатньо сильна, здорова нація, я хочу це бачити на міжнародних змаганнях і це підтверджую таким фінансовим ресурсом. Зараз такий рудиментарний розподіл фінансів, зверху донизу, наскільки вистачило, настільки вистачило, ніколи не вистачить. Скільки грошей би не було, ніколи їх не вистачить. Найкращим показником того, що система діюча не працює – це відсутність команд збірних України на великих міжнародних змаганнях і натомість приклади успішних, невеликих країн із ще меншими фінансовими ресурсами, як от Хорватія, Сербія чи Литва у баскетболі, які систематично потрапляють цілими командними видами спорту, зокрема на Олімпійські ігри. Ці названі мною дві держави потрапляють в чотири види командних видів – і волейбол, і баскетбол, і водне поло, і гандбол. Завжди, на кожній Олімпіаді ці невеликі держави за світовими масштабами представлені на командних змаганнях. Так же не може бути, значить щось в системі неправильно.