«Паралелі» з Олександром Михельсоном (3.02.2016)

Олександр Михельсон, журналіст, політичний оглядач у щотижневій історичній програмі про паралелі – визначні події цього тижня. Що сталося у ці дати десятиляття, століття чи рік тому? Цього тижня говоримо про Андрія “Кузьму Скрябіна” Кузьменка, Богдана Хмельницького, Елайджу Вуду та багатьох інших.

Першого лютого народився прекрасний дитячий український письменник Всеволод Нестайко і на жаль померла чудова скандинавська дитяча письменниця Астрід Ліндгрен. Де здобутки – там і втрати. Цього тижня ми відзначаємо 65 років першому українському космонавту Леоніда Каденюка. І гадаю, багато хто в Україні, особливо з молодшого покоління, радий буде дізнатися, що 35 років виконується зовсім не українцеві, але знаменитому в Україні, як і в усьому світі акторові Елайджу Вуду, котрий уславився, як блакитноокий юний хоббіт у знаменитій кінотрилогії.

Втрати ідуть, як уже сказано паралельно зі здобутками. Крім Астрід Ліндгрен на цьому тижні відзначається річниця відходу в кращій, ми сподіваємося світ, наприклад, російського поета Йосипа Бродського та українського класика Панаса Мирного. Не можна також не згадати, що рівно рік тому в автокатастрофі загинув Кузьма, Андрій Кузьменко, творець і фронтмен групи «Скрябін».

В тім народжуються, як і гинуть не тільки люди, а і явища та речі. Припустімо в ці дні 1699 році російський цар Петро Перший увів поняття «гербового» паперу. Ідея полягала в тому, що будь які угоди, наприклад, купівлі продажу, або те, що ми зараз назвали нотаріальними угодами, потрібно писати на спеціальному папері, котрий продавався за фіксованою ціною для різних видів угод у державних крамницях. Напевно, ми пам’ятаємо це із «Мертвих душ» Гоголя. Цікаво, що ідею «гербового» паперу подав слуга боярина Шереметьєва, татарин за походженням і подав він її у формі доносу. Річ у тім, що тоді будь яке звернення до російського царя, формально називалося доносом і нічого поганого в цьому слові громадськість тоді не вбачала. Ідея цареві Петру дуже припала до смаку, тому що звичайні податі, які потрібно було до того платити при укладенні угод, безумовно, постійно привласнювалися чиновниками, точніше тими служивими людьми які тоді виконували чиновницькі функції. А тут все було значно краще, хочеш не хочеш папір купиш і копієчка потрапить в казну.

Народжуються як явища, так і речі. На цьому тижні всі мають право відзначити ювілей з дня появи бензинового автомобіля. У 1886 році Карл Бенц отримав патент на бензиновий автомобільний двигун. Хоч і не круглі дати не ювілеї, але мають право відзначити наші нинішні комісії, які перевіряють держслужбовців, або припустімо, старих нових поліцейських на поліграфах, на детекторах брехні. В тридцяті роки в Сполучених Штатах, саме в ці дні проведено перше випробування поліграфа.

Ми можемо говорити про появу корисних речей так само, як на жаль про появу шкідливих речей або явищ. В 1933 році на початку лютого Канцлером Німеччини призначено лідера націонал-соціалістичної партії Адольфа Гітлера. Старий президент герой Першої світової Гінденбург зробив цей крок не просто під тиском великих бізнесменів Німеччини, як ми висловились би зараз, або великих німецьких промисловців, як вчили, наприклад, ще за моїх часів. Не слід забувати про те, що загалом соціал-демократи й комуністи у тодішньому німецькому парламенті мали чисельну перевагу над тими кого в нас пізніше не зовсім правильно назвуть фашистами. Але Москва під керівництвом товариша Сталіна і руками комуністичного Інтернаціоналу категорично протидіяла об’єднанню соціал-демократів, які вважались зрадниками більшовицьких ідей та правовірних комуністів. Скінчилося це дуже погано, як відомо і дуже погано не лише для інших країн. Уже через десять років в кінці січня на початку лютого сталася, можливо, не найбільша, але напевно все-таки найсерйозніша катастрофа німецької агресії, я маю на увазі поразку у Сталінградській битві. Спочатку здалася шоста армія, 31 січня здався в полон фельдмаршал Паулюс, а за пару днів капітулювали рештки оточених німецьких військ. З урахуванням того, що все ще трималася Англія, яка вела за допомогою Сполучених Штатів бойові дії на середземноморському театрі й готувалася до відкриття другого фронту в Європі поразка німців під Сталінградом означала майже неминучу їхню поразку в усій війні. Досить скоро це справдилося і німцям довелося дуже дорого заплатити за свого високо рейтингового фюрера, який підняв їхню країну з колін, який провів блискучу Олімпіаду, який захищав закордонних співвітчизників і розширяв кордони свого Рейху. А прийшов до влади усього лише за десять років до того, як зазнав нищівної поразки в засніженій Росії і усього за неповні п’ятнадцять до того як війна була остаточно програна.

Як завжди на цьому тижні в різні часи, в різних століттях продовжувала іноді впевнено, іноді не дуже крокувати вперед демократія. У 1865 році в ці дні в Сполучених Штатах по всій території скасовано рабство чорношкірих. Насправді, як відомо до реального скасування рабства залишилося ще сто років. У південних штатах рабства формально не стало, але залишилася сегрегація або відокремлення білих від чорних і ураження останніх у правах. Фактично тодішня американська влада пішла на змову з південними рабовласниками заради замирення південних штатів і припинення Громадянської війни. З їхньої точки зору це було правильно, з точки зору їхніх дітей і онуків теж, але через сто років ця проблема проросла величезними бунтами. Повстання, фактичним повстанням чорношкірих у Лос-Анджелесі, вбивством Мартіна Лютера Кінга і багатьма речами які, ще пізніше перетворилися на ситуацію коли іноді, назвемо речі своїми іменами, чорні пригнічують білих, принаймні у своїх кварталах, помешкання в американських містах.

До речі, хоча в Штатах, прогресивних Штатах, наприклад, скасували рабство у 1865 у Швейцарії, яка загалом вважається сьогодні прогресивнішою в плані демократії за американські країни, лише у 1959 році, теж у ці дні початку лютого, дозволили голосування в федеральних виборах жінкам. Йдеться навіть не про расову, а про статеву сегрегацію, яка як ми чомусь вважаємо була зжита, принаймні у цивілізованій західній Європі мінімум років сто тому. Як бачимо це не зовсім так.

Демократія тим часом розвивалась далі й на початку лютого 1994 року європейські країни підписали Шенгенську угоду. Одним із наслідків вільної міграції, яку дозволяє ця угода, стали нинішні проблеми європейців з мігрантами. Як бачимо довгий та звивистий шлях демократії розширення прав людини іноді призводить не зовсім до бажаних наслідків. Ну, що ж, на те, напевне, він і звивистий.

Якщо говорити про наші терени то крім відомої дати подвигу і трагедії героїв Крут, що ми відзначали на при кінці січня, можна згадати значно давніші події 1664 року. Тоді польський король Ян Другий Казимир, змушений був зняти облогу із містечка Глухів у Сумській області, в нинішній Сумській області, яке тоді було потужним укріпленням і практично столицею, так би мовити, проросійської, але ще не під російської України. Гетьман Іван Брюховецький, разом з російським головнокомандуючим Григорієм Ромадановським вдало боронили місто і при відступі польська армія зазнала величезних втрат від переслідування козацької кінноти. Сучасники називали цю поразку однією з найбільших поразок польської армії в історії. Звісно в тій історії, що була відома на той час. Тоді ж поляки стратили знаменитого козацького ватажка Івана Богуна. Вони вважали, що він розкрив оборонцям Глухова плани польських стратегів і тим самим призвів до поразки коронного війська. Чи так це було тривають дискусії далі, тим часом смерть Богуна стала яскравим прикладом даремної загибелі українських пасіонаріїв у конфлікті Московії й Польщі, тому що зрештою сам Іван Брюховецький закінчив досить кепсько. Всіляко намагаючись підсилити свою владу над підконтрольними йому територіями України й визискуючи як так званих посполитів так і реєстрових козаків і пригноблюючи навіть козацьку старшину він спирався, природно на Москву. Одружився з донькою московського боярина, підписував одна за одною угоди які дедалі зменшували автономію козацької України, надаючи дедалі більше прав московській владі й врешті-решт викликав проти себе, фактично, повстання, так що його колишній соратник російській командувач Ромадановський, пізніше змушений був воювати з тими ж полками які стояли поряд з його ратниками в обороні Глухова. Брюховецький як уже сказано закінчив погано, коли з’явився гетьман Дорошенко. На бік Дорошенко стали переходити дедалі більше козаків і цілі козацькі полки, Брюховецького схопили, за легендою Дорошенко приказав прикувати його до гармати, але які насправді накази він віддавав ми не знаємо. Факт той, що козаки Дорошенка нібито від люті, просто забили колишнього гетьмана Брюховецького на місці й зганьбили його тіло, хоча гетьман Дорошенко і звелів поховати його вбитого попередника з почестями. На жаль Дорошенко також не став творцем нової держави, або навіть хранителем тієї гетьманської автономії яка ще існувала на його час, що правда це вже зовсім інша історія.

Що стосується нашої сучасності, то як завжди всі ці приклади показують, що хоча історія нічого не вчить, вона жорстоко питає за невивчені уроки. Між іншим, другого лютого, теж на цьому тижні давні римляни святкували так званий День їжака, який через багато століть американські колоністи назвали Днем бабака. Ми, напевне більше знаємо про цей день з відомої, прекрасної американської ліричної комедії, герой якої застряг у часі й змушений був проживати повсякчас один і той же день. Робімо висновки з історії, щоб нам не довелося постійно застрягати у повторені не пройдених уроків.