«Паралелі» з Олександром Михельсоном (10.02.2016)

«Історія вчить, що нічого не вчить», – казав невідомий досі історії класичний філософ. Доброго часу доби, з вами програма «Паралелі» на «IDEALIST.media» і я, Олександр Михельсон.

В першу чергу, повинен привітати вас з так званим китайським Новим роком. Насправді, він не зовсім китайський і не зовсім Новий, проте, традиції сильніші за факти. Традиції утримують нас у руслі спільних думок. Китайці, наприклад, це далеко не одна нація. Тим не менше, вони святкують ці Нові роки досить довго, а разом з ними це роблять японці, корейці, ще багато далекосхідних націй. Це утримує їх в єдиному культурному полі, що, власне, і утворює їхню сутність. Хоча, як не смішно це б звучало, як може утворювати сутність руда або вогненна мавпа. Я сам народися рівно 36 років тому і до повного 36-річчя ще лишається кілька місяців. Хоч я і рудий і, можливо, достатньою мірою мавпа, тоді я, безумовно, про це не знав. І ніхто з тих радянських людей, на території, де я тоді мешкав, не знав, що ця мавпа руда або вогненна. Власне вважалося, що рік мавпи, як і усілякі роки кроликів, півників, биків і тому подібне, настають з першого січня. Це одна з багатьох помилок, яких ми припускаємось, коли намагаємося трактувати далеку від нас культуру у свій власний спосіб.

Один із прикладів – це не дуже давня історія Західної Європи. Здавалось б, ця культура суттєво більша за нашу і, водночас, ближча. Проте, всього лише 710 років тому англійський король Едуард Перший, проголосив свого сина Едуарда Другого, принцом Уельським. 710 років тому, як стверджує легенда, він зробив це на вимогу принців незалежного Уельсу. Треба розуміти, що валлійці в ті часи боролися з Англією, приблизно так само, як тепер борються з Росією українські патріоти. Я маю на увазі, що валлійці, як тільки англійці нападали, негайно збиралися до купи і давали відсіч. Але, як тільки наставав відносний спокій, валлійці починали ділитися на племена і набагато затятіше, ніж англійців, рубали власних одноплемінників. Це сумна правда, я вже не кажу про те, що валлійці, самі винаймалися у війська англійських королів, що було набагато масовішим явищем, ніж їхня боротьба з агресором. Так от, повертаючись до Едуарда Першого, існує легенда, що він спеціально наказав привезти свою вагітну дружину до замку Карнарвон, найголовнішого замку Уельсу тих часів, аби вона там народила його сина Едуарда Другого. Коли «славетні» валлійські принци, поставили Едуарду Першому таку просту умову: «Ми згодні визнати нашим очільником того, на кого ви вкажете, за умови, що це буде людина народжена в Уельсі, яка не знатиме ані слова англійською». Тоді король Англії Едуард Перший підняв свого кількамісячного сина на руці та сказав: «Ось вам людина, яка народилася в Уельсі, яка не знає жодного слова валлійською». Звичайно це казка, але ця казка показує дуже тонко: те, що думають люди, а як відомо нам з історії міфології, відбувається насправді, бо все інше, на жаль, стирається з людської пам’яті. Наприклад, лише в 1720 році імператор Росії Петро Перший наказав провести перший в Росії перепис населення. Існує легенда, що йому в цьому допомогла фірма ІВМ, ви будете сміятися, але от така легенда існує. Хоча, насправді, фірма ІВМ, більш ніж 150 років по тому, допомогла у цих справах уже імператору Олександру Третьому, але легенда вона триває, вона існує і також приурочена до певної дати.

У 1996 році Гарі Каспаров, знаменитий шаховий чемпіон, провів перший матч людини з суперкомп’ютером, і якраз суперкомп’ютер був наданий фірмою ІВМ. Комп’ютер Deep Blue програв Гарі Каспарову, якщо не помиляюся, з рахунком чотири – два. Зараз уже створені комп’ютери, які з легкістю виграють у людей. Про що це говорить? Напевно, про прогрес комп’ютерних технологій. Але чи з’явилася загроза того, що комп’ютери поневолять людство? Думаю, точно ні.

Свого часу, 155 років тому відбулося проголошення незалежності південними штатами США та об’єднання їх у так звану Конфедерацію. Та далеко не всі знають, що винними у розв’язанні війни між північними і південними Штатами були північні війська та північна влада. Це зовсім не жарт. Якщо ми уважно подивимося історію, то помітимо, що все почалося з того, що Верховний Суд США, який знаходився у столиці і в північних штатах, визнав правильним рабство людей. Це правда. І визнав він це на тій підставі, що неможна відчужувати власність людини від самої людини. Власністю було визнано, як ми знаємо, чорношкірих людей. Це був факт і проти цього факту вперше постали ті, кого назвали аболіціоністами і хто пізніше здійснював, зокрема, збройні атаки на Форт Рос. Одним словом, це були бунтарі. Проте, як показала історія, ці люди були праві. Сьогодні ми вже не можемо сказати, що людина може бути власністю іншої людини. І це заслуга американської Громадянської війни. В ті часи всі мислили по іншому. Говорили, що оцей конкретний негр є рабом, тобто власністю, цього даного конкретного білого плантатора, тому ніхто, ніяка судова чи силова влада, не мають права порушити такий стан речей. Ця історія, напевно, актуальна для нас саме зараз з огляду на те, що в Україні відбувається, скажімо так, реакційна контрреволюція. Ми знаємо де, ми знаємо за підтримки кого, але так само, як колись Північно-Американські Сполучені Штати збройним шляхом довели правильність своєї позиції, так і ми зараз можемо і повинні змінити ситуацію в окремих районах Донецької, Луганської областей, звичайно, в Криму, тому що правда на нашому боці й це згодом доведе історія.

Є ще один момент, на якому я хотів би загострити увагу. На початку нашої розмови я сказав, що 720 років тому відбулася відома історія з Едуардом Другим. Не будемо зараз спинятися на тому, як він закінчив, а це, до речі, досить цікаво, саме звідти пішла знаменита фраза «стратити не можна помилувати», але зараз ми про це не будемо. Збережемо певну інтригу. Але десять років потому трапилася інша ситуація. Роберт Брюс, пізніше король шотландський, убив конкурента на шотландський престол, такого собі Комина «Рудого». Це сталося в церкві, за що Брюс, до речі, був проклятий. Він покликав Комина на переговори і там його зарубав. В принципі, це не було чимось дивним в ті часи, бо ще на триста років раніше, київські князі Володимир і Ярослав займалися тим самим, викликаючи навіть рідних братів на переговори, труїли їх, рубали мечами і тому подібне. Завдяки цьому Роберт Брюс став королем Шотландії і довгий час захищав її незалежність. Цю історію ми знаємо з цілком фантастичного фільму з Мелом Гібсоном. У фільмі майже нічого не відповідає дійсності, але треба зазначити, що шяхом зрад, підступу, вбивств Роберт Брюс тоді захистив королівство і його нащадки ще кілька поколінь правили Шотландією. Це правильно. Я маю на увазі, що історія, на превеликий жаль, не робиться чистими руками, а наша програма, як завжди зводиться до того, що історія, хоч і нічого не вчить, але завжди жорстко питає за невивчені уроки.

З вами була програма «Паралелі» на «IDEALIST.media» і я, Олександр Михельсон.