Паралелі з Олександром Михельсоном

Доброго часу доби. Як говорить класична приказка: «історія вчить, що нічого не вчить», проте, у програмі «Паралелі» на DEALIST.media ми намагаємося винести певні уроки з історії або, принаймні, провести паралелі між тим, що було колись і тим, що є зараз. У програмі «Паралелі» з вами я Олександр Михельсон і ми обговорюємо те, що відбулося на цьому тижні від середи до середи, маючи на увазі не лише цей тиждень 2016 року, але й ті події, які відбувалися у минулі роки, десятиліття, століття і, можливо, тисячі років тому саме на цьому тижні, й саме ті події, завдяки яким можна провести паралелі між минулим і сьогоденням, дозволивши найбільш допитливим глядачам спробувати зробити власні прогнози на те, що відбуватиметься у майбутньому.

У 1946 році запрацював перший в світі електронний комп’ютер. Він називався ENIAC – це абревіатура від англійського Electronic Numerical Integrator and Compute. Він створювався протягом Другої світової війни для обчислення траєкторії снарядів, чи точніше, для спеціальних таблиць, якими мали користуватися артилеристи, коли в Другу світову війну артилерія розвинулася настільки, що без таблиць та обчислень користуватися нею було неможливо. Особлива потреба в цьому виникла тоді, коли англійські та американські війська висадилися у Північній Африці, де почали воювати з німецькою армією під командуванням відомого полководця Роммеля, і з’ясувалося, що таблиці приготовані для війни в Європі абсолютно непридатні для війни в Африці. Там зовсім інша швидкість обертання земної кулі, зовсім інший кут падіння снаряда, інші ґрунти. Ви будете сміятися, але швидкість обертання земної кулі вже тоді дуже багато важила для того, як цілитися артилеристам. Виникла потреба обчислення таблиць. Але обчислення кожної таблиці вручну за допомогою логарифмічних лінійок вимагали місяців. Натомість в Америці видобули з архівів ідею електронної обчислювальної машини, замість механічних, які існували на той час. Ідея ця була запропонована деякими американськими вченими ще у 1941 році, але лежала, як-то кажуть, «під сукном».  І от в 1943 році її видобули «з-під сукна», реалізували. В 1946 комп’ютер ENIAC вступив у дію. Війна, щоправда, вже скінчилася, тому ENIAC стали використовувати для розрахунку будівництва термоядерних бомб, за що вчені-гуманісти досить дотепно назвали комп’ютер ENIAC – maniac (маніяк). Це був перший повністю електричний комп’ютер. В ньому не було жодної механічної частини, але були десятки тисяч вакуумних ламп, як у наших старих радянських телевізорах, і шість тисяч ручних перемикачів.

В 1876 році американець Грехем Белл, запатентував у США пристрій, який ми знаємо як телефон. На вряд чи Белл міг уявити, що в результаті виникнуть мережі стільникового зв’язку або супутникові телефони. Тим не менше, початок цьому поклав саме він.

У 1990 році космічний корабель «Во́яджер», не пілотований автомат, вперше вийшов за межі сонячної системи. Зробив та передав на Землю фотографію сонячної системи з боку.

У 1983 році, на цьому тижні, створено мову програмування Ada. Цю мову названо на честь єдиної законної доньки лорда Байрона, знаменитого англійського поета, Августи Ади Лавлейс. Теоретично, вона мала певне відношення до спроб створення перших обчислювальних машин. З тих пір минуло чимало років, але, так чи інакше, заслуги леді Лавлейс увічнені у цій мові програмування.

В 1600 році, на цьому тижні, було страчено Джордано Бруно. Джордано Бруно відомий нам всім зі шкільного курсу вчений, хоча, чесно кажучи, вченим він не був. Ми звикли вважати, що Джордано Бруно стратили, тому що католицькі священики ненавиділи науку. Це не зовсім так, тому що окрім ідеї про те, що зірки на небі є такими ж сонцями, як наше, і навколо них можуть обертатися планети, Бруно, насправді, не висунув жодних дотепних ідей. Всі інші його ідеї, м’яко кажучи, були дурницями. Тим не менше, спалення Бруно на П’яце де Флора, Площі Квітів, стало фактом підтвердження невігластва і, так би мовити, агресивної боротьби проти знань з боку Католицької церкви.

Збіги просто вражають, тому що на цьому тижні в 1564 році не лише народився Галілео Галілей, ще одна жертва церковників. У 1633 році його викликали до Риму з метою допитати та змусити зректися його вчення про обертання планет. Знаменита історія про те, як Галілей відрікся своїх вчень під примусом інквізиції, вимовивши наостанок: «І все-таки вона обертається». Ця знаменита історія є міфом, вона абсолютно нічим не підтверджена й вигадана значно пізніше.

Іноді церква і наука ходять пліч-о-пліч. Рівно 85 років тому було запущено радіо Ватикану й Папа Римський Пій ІХ проголосив промову латинською мовою, не знаю, чи багато людей зрозуміли цю промову, але у той момент церква не заперечувала досягнень науки, а скористалася ними.

Саме на цьому тижні, а не протягом минулих десятиліть та століть, ми бачили зустріч Папи Римського Франциска з Патріархом Кирилом, головою Московського патріархату. Вони випустили заяву, яка має тридцять пунктів. В деяких з цих пунктів згадуються новітні досягнення науки, зокрема біологічні технології, в дуже негативному ключі й навіть прямо критикуються.

Саме на цьому тижні й саме зараз нарешті було підтверджено існування гравітаційних хвиль. Ідея дуже проста. У 1916 році славетний Альберт Ейнштейн опублікував остаточну версію своєї загальної теорії відносності. За цією теорією весь наш світ є такою собі чотиривимірною кулею. Нам важко уявити, що таке чотиривимірна куля, але припустимо, на якійсь пласкій поверхні існували двовимірні істоти, які мають лише ширину і довжину й не мають висоти, їм би так само було важко уявити тривимірну кулю. Чотиривимірна куля – це наш всесвіт, який складається з трьох просторових вимірів, як ось ця пласка поверхня, плюс час. Час є таким самим просторовим виміром, як, наприклад, вперед, назад, праворуч, ліворуч, вгору та вниз. У цьому чотиривимірному просторі всі тіла рухаються зі швидкістю світла. Просто треба не забувати, що їхня швидкість частково складається зі швидкості в просторі, частково зі швидкості в часі. Скажімо, у пляшці води може бути менше води й більше повітря, або більше води й менше повітря. Проте, об’єм пляшки завжди залишається фіксованим, він завжди один і той же. Це швидкість тіла у чотиривимірному просторі в часі. Якщо повітря – це швидкість у часі, а вода – це швидкість у просторі, зазвичай води значно менше, то їхня сума є загальною швидкістю тіла в континуумі, а якщо води, або швидкості у просторі, стає більше, то відповідно час сповільнюється, бо повітря стає значно менше. Саме це пояснює нам відомий з підручників і наукової фантастики ефект, коли космонавти, які летять на кораблі зі швидкістю близькою до швидкості світла, живуть рік, а на Землі минають тисячоліття. Все дуже просто, як бачимо. Цю річ пояснює теорія Ейнштейна за якою, повторюю, Всесвіт є чотиривимірним континуумом у вигляді чотиривимірної сфери, яка є гладенькою та рівною. Але ця теорія описує лише дію гравітації. Ще три взаємодії, так звані фундаментальні взаємодії, відомі нам як сильна, слабка та електромагнітна, пояснюють світ зовсім інакше. Вони стверджують, що Всесвіт схожий на кубик Рубіка. Ви можете брати певні елементарні частинки, такі як електрони, протони, нейтрони їхні складові кварки, і складати їх, але складати їх певним чином. Ви можете скласти картинку тільки впорядковано – цифри повинні дивитися в один бік. Якщо ви зробите це правильно з математичної точки зору, то отримаєте дані, за якими ефекти дій одних частинок повністю випливають з ефектів дій інших. Математика прямо постулює структуру фізичного Всесвіту і всі ефекти, які ми бачимо навколо, випливають з того, як розташовані між собою частинки. Біда в тому, що обидві теорії незгодні між собою. Вони не можуть бути приведені до спільного знаменника. Власне, відкриття гравітаційних хвиль, яке відбулося на цьому тижні, означає, що теорія Ейнштейна правильна, але водночас ми знаємо, що правильною є й стандартна модель. Модель, за якою все у Всесвіті керується частинками.

У цьому відношенні ми знову повертаємося до ситуації з релігійними питаннями. Бо кожна людина може поцікавитися, навіщо потрібні ці знання, якщо вони не дають нам пізнання глибини Всесвіту, тоді як його дає релігія. Але завдяки цим речам, які відкривають науковці, ми можемо зазирнути у Всесвіт глибше і, якщо колись наблизимося до розуміння сенсу існування Всесвіту і навіть Бога, то це станеться саме завдяки науці, а не завдяки заявам вельмишановних пасторів світових церков.

З вами був Олександр Михельсон і програма «Паралелі». Як завжди ми говорили про те, що історія нас нічого не вчить, але в даному разі ми бачили, що наука – це те, що творить історію.