Паралелі з Олександром Михельсоном (02.03.2016)

Доброго дня. Як завжди по середах з вами програма «Паралелі» на IDEALIST.media і я – Олександр Михельсон. У цій програмі ми розглядаємо події, що сталися протягом сими днів від середи до середи цього року та в попередні роки, століття, тисячоліття. Навіть якщо правду кажуть, що історія нічого не вчить, ми все одно намагатимемось знайти паралелі між сьогоденням і минулим та винести з відти якісь уроки.

В першу чергу, не можна не згадати, що цього тижня українці відзначали 145-річчя від дня народження Лесі Українки, яка народилася у 1871 році. Це, на жаль, єдина в сьогоднішній програмі добра і, я б сказав, жіночна історія, оскільки всі інші мають дуже чоловічий характер і, часто, бойовий та кривавий. Хоча треба сказати, що й сама Леся була людиною войовничою, принаймні в своїх поглядах на життя, і часто безкомпромісною. Не дарма вона казала про своє слово, як про зброю.

Навіть наукові відкриття, якими щедрі ці дні в історії, носять досить войовничий характер. У 1956 році в Сполучених Штатах був представлений кабель для з’єднання комп’ютерів між собою. Здавалося б, така невинна річ, але насправді вона посприяла розвитку великих обчислювальних комплексів необхідних для ракетних систем та протиракетної оборони.

Можна цей ряд продовжувати. 120 років тому Анрі Баккерель, французький фізик, уперше помітив, що солі урану засвітили фотоплівку. Так було відкрито радіоактивність і, зрештою, прокладено шлях для атомної бомби.

130 років тому у Горлівці на Донбасі вперше в Російській імперії добуто в промислових масштабах ртуть, необхідну для виробництва тодішніх снарядів.

А у 1836 році, аж 180 років тому, запатентовано револьвер Кольта. До речі, ця історія досить цікава, тому що револьверний принцип вогнепальної зброї був відомий на той час вже не одне століття. Але револьвери були апаратами ненадійними, малоефективними і навіть сам Кольт спочатку розорився на своїй ідеї. Чотири роки після отримання патенту він не виробляв свої револьвери, аж поки, уряд Сполучених Штатів не дав йому замовлення на цілу тисячу стволів. Після чого, до речі, полковникові Кольту, довелося перевинайти свій револьвер, оскільки не взірців, ні креслень просто не залишилося. Револьвер Кольта, як і багато сучасних револьверів, мав той значний недолік, через який барабан не щільно прилягає до решти частин бойового механізму. Внаслідок чого значна кількість порохових газів просто витрачається в повітря. Одним з револьверів, який не мав або майже не мав цього недоліку був знаменитий Наган. Який знайомий, принаймні моєму поколінню, з фільмів і книг про Громадянську війну, що настала в Російській імперії після більшовистської революції 1917 року.

Про цю Громадянську війну я згадую недарма, тому що якраз на цьому тижні у братній нам Грузії відзначають 95-річчя від Дня радянської окупації. Насправді Червона армія завойовувала Грузію протягом п’яти тижнів у лютому–березні 1921 року. Але саме 25 лютого було утворено Грузинську Радянську Республіку на противагу так званій буржуазній Грузії. Вона була проголошена після розпаду російської імперії 26 травня і протягом всієї підрадянської історії Грузії ці дві дати, принаймні в умах патріотів та інтелігентів Грузії, суперничали одна з однією. Патріотичні грузини намагалися хоч якимось підпільним чином відзначати саме 26 травня, тоді як офіціозна радянська пропаганда нав’язувала їм 25 лютого – день утворення Радянської Грузії. Той факт, що з 2011 року відзначається День радянської окупації, викликаний до життя бажанням уже сучасного грузинського керівництва остаточно, так би мовити, перебити значення цієї дати у масовій свідомості. Якщо подивитися грузинські сайти останніх днів, коли відзначалася ця дата, можна знайти чимало експертних політичних коментарів з приводу того, що грузини нерішуче відмовляються від радянського минулого. Я б сказав, що все пізнається в порівнянні. Наприклад, з нашої точки зору,  рішучість грузинів є досить значною. Можна згадати, що саме в ці дні ще у 2001 році було вперше введено візовий режим між Росією та Грузією, щоправда, це відбулося за ініціативи Росії. Початок процесу припадає ще на 2000 рік, але саме з першого березня 2001, росіяни перестали видавати візи навіть грузинським дипломатам. Відтоді й до сьогодні візовий режим між Росією та Грузією по різному пом’якшувався, посилювався знов і знову пом’якшувався. Приблизно в ці дні, у лютому 2006 року, тодішній президент Саакашвілі дозволив видавати візи російським військовим, так званим миротворцям, на кордоні між Осетією та Грузію. Проте, на жаль, це не допомогло покращенню стосунків і того ж року Росія розпочала повну торговельну блокаду Грузії, а в 2008 році, як ми знаємо, ці миротворці відіграли важливу роль у російсько-грузинській війні.

Повертаючись до подій дещо більш віддалених, не можна не згадати про 1956 рік. Коли в Америці було запатентовано комп’ютерний кабель, у Радянському Союзі Генеральний секретар Комуністичної партії Микита Хрущов прочитав знамениту доповідь про культ особи Сталіна. Доповідь яка стала світовою подією, без перебільшення, поклала початок зламу тоталітарної системи. Її офіційна версія, опублікована в різних виданнях у Радянському Союзі та закордоном, може не зовсім відповідати тому, що сказав Хрущов, – ні точного аудіовізуального запису, ні стенографічного тоді ніхто не вів, або вони не збереглися. Але відомо, що здебільшого ця доповідь концентрувалася на репресіях проти партійних і радянських керівників періоду 1937 – 1938 років. За тодішніми даними Хрущова в наслідок цих репресій було піддано різної міри покаранню понад півтора мільйона осіб, 680 тисяч з них було розстріляно. Уже в цій доповіді вперше пролунали звинувачення сталінського режиму щодо депортації окремих народів. На жаль, один із таких народів – кримськотатарський народ – і зараз піддається утискам на власній землі, тепер уже з боку демократичної Росії в анексованому Криму.

26 лютого 2014 року, два роки тому, відбувся сумнозвісний мітинг, здебільшого за участю кримських татар. Мітинг під стінами Верховної ради Криму на підтримку цілісності України. Зіткнувшись з учасниками проросійського мітингу, татари тоді постраждали, принаймні, офіційно повідомлялося про мінімум двох загиблих і понад тридцять поранених. Зараз слідчі органи окупаційної влади проводять кримінальні розслідування, але винятково в бік самих кримських татар, яких і звинувачують в цих подіях. Хоча добре відомо, що на території Криму тоді вже функціонували так звані «зелені чоловічки». Ця історія має досить цікавий вимір. У 2015 році Державна дума Росії підняла питання про увіковічення Дня сил спеціальних операцій російської армії. У пропозиціях відповідних думських комітетів йшлося саме про їхню роль в анексії Криму. Путін дійсно підписав відповідний указ, і хоча в указі про Крим нічого не згадується, проте, всім зрозуміло, за що і чому саме на цей день припадає от таке російське свято, яке російські спеціально навчені військові відзначали також на цьому тижні вперше.

На завершення нашої історії силових протистоянь хотілося б згадати цікавий факт, який уже сьогодні підзабувся. 25 років тому, у 1991 році, сили міжнародної коаліції під проводом Сполучених Штатів Америки всього лише за три доби наземної операції повністю звільнили маленьку державу Кувейт від окупаційних сил Іраку. Відбулося це після кількох тижнів бомбардування ракетними обстрілами, проте, блискавичність та ефективність наземної операції відтоді увійшла у всі підручники. Дуже характерно, що американці не пішли далі, хоча такі голоси роздавалися і в Конгресі, і Сенаті США. Чимало впливових політиків пропонували заразом завоювати весь Ірак. Однак, проти цього виступив і тодішній президент США Джордж Буш старший, і чимало його командирів. Наприклад, Колін Пауелл – тодішній голова Об’єднаного комітету начальників штабів.

Дуже цікаво, що пізніше у 2003 році, коли американці все ж таки вторглися до Іраку під проводом нового президента Джорджа Буша молодшого, Колін Пауелл, уже державний секретар, підтримав цю ініціативу, хоча і з певними обмовками. З цим пов’язана ще одна цікава історія, яка на той час була дуже знаменитою. Йдеться про виступ у 2002 році Келіна Пауелла на слуханнях, призначених можливому вторгненню до Іраку. Під час цього виступу він демонстрував пробірку, про яку багато американських, а потім і світових ЗМІ написали, що нібито в ній містилися зразки хімічної зброї Саддама Хусейна. Насправді це не так. Колін Пауелл говорив, що така маленька пробірочка з відповідним хімічним реагентом може призвести до смерті великої кількості людей, а Саддам Хусейн, власне, і не приховує, що в нього є тонни подібних речовин. Ось про що казав Колін Пауелл, але світова преса вирішила інакше.

Тут ми повертаємося до того, що я казав на початку програми цитуючи Лесю Українку, що слово – це завжди зброя, бо воно, на жаль, не завжди може бути правдивим. Для того, щоб бути зброєю, воно іноді може відходити від правди. Хоча, гадаю, сама Леся Українка сказала б, що це неправильне використання даної зброї.

На завершення хочеться сказати ще про одну дату, про яку, здається, всі на цьому тижні забули. Шість років тому, у 2010 році, в ці дні відбулася інавгурація президента України Віктора Януковича. Те, що про це зараз не згадують, можна зрозуміти. Але така забудькуватість у чомусь є неправильною. Адже, як ми знаємо, що хоча історія нічого не вчить, вона завжди жорстоко питає за невивчені уроки.

З вами був я – Олександр Михельсон, і програма «Паралелі» на IDEALIST.media. До наступної середи.