Ольга Маслова про стовбурові клітини

Сьогодні людина може почути про стовбурові клітини не лише з науково-фантастичної літератури, а й зі звичайних новин. І це недарма, тому що такий інструмент біотехнології як стовбурові клітини може відкрити нам дуже багато нового і у певних практичних питаннях, і у лікуванні хвороб, які раніше вважалися невиліковними, і у фундаментальних речах, таких, як розвиток людини з моменту запліднення і до самої смерті.

Наш організм складається з клітин і, здебільшого, всі клітини, які містяться у дорослому організмі, вже виконують певну функцію. Наприклад, м’язова клітина скорочується, нервова продукує певні імпульси – кожен робить щось, для чого він створений. І у цих роботящих клітин просто немає часу на те, щоб поділитись, тому практично у кожній тканині нашого організму містяться особливі клітини, які спостерігають за тим, що відбувається, бачать, коли певних типів клітин стає менше, ніж треба, і заміщують їх. Ці клітини називаються стовбуровими. Вони з’являються ще на дуже ранніх етапах, тому що з моменту, коли яйцеклітина зустрічається зі сперматозоїдом і утворюється зигота, з’являється найперша, наймогутніша стовбурова клітина – тотипотентна клітина, адже зигота може дати початок і майбутньому ембріону, і інфраструктурі навколо нього, тобто, зародковим оболонкам. На дещо пізніших етапах, коли ембріон уже є бластоцистою, з’являються плюрипотентні клітини, які здатні давати початок усьому ембріону, але вони вже втратили можливість давати початок зародковим оболонкам. Далі з онтогенезом, індивідуальним розвитком організму, кількість та потентність клітин стовбурового типу дещо зменшується. Тому, коли ембріон вже складається з трьох зародкових листків, з’являються мультипотентні стовбурові клітини, і саме вони залишаються у певних місцях нашого дорослого організму. Вони містяться у пуповині та пуповинній крові, які також з’являються під час народження дитини. У дорослому організмі місцями розташування таких клітин є кістковий мозок, жирова тканина та деякі інші, що містять мультипотентні клітини. Однак, у всіх інших тканинах є свої регіональні олігопотентні клітини, що здатні давати початок лише тим клітинам, які знаходяться у даному органі або тканині.

Різниця між мультипотентними клітинами, що з’являються під час народження, та дорослими у тому, що перші пройшли менше випробувань і не потрапили під вплив різних негативних чинників, які є навколо нас. Також вони ще не змінилися з віком, нашими шкідливими звичками, тощо. Тому вони є більш потентними та активними. Проте, ті стовбурові клітини, які завжди є з нами, щодня виконують певну роботу, заміщують клітини, які відпрацювали, і саме завдяки їхній роботі ми є такими, якими є.

Одним з найсучасніших напрямків є також створення індукованих плюропотентних клітин. За це дослідження нещодавно була вручена Нобелівська премія. Але індукована плюропотентна клітина – це клітина вже спеціалізована, наприклад, клітина шкіри, але шляхом генетичних модифікацій повернена на кілька кроків назад, тобто, у плюропотентний стан. Для цього вимикається певна кількість генів, відбуваються складні маніпуляції. Однак, потрібно розуміти, що вимикання генів – це завжди досить грубе втручання у життя клітин, тому поки ми не можемо гарантувати повної безпеки цих клітин.

Стовбурові клітини завжди з нами і не тільки впродовж всього життя, після смерті з організму людини також можна виділити життєздатні стовбурові клітини. Зараз ведуться роботи у багатьох країнах, які відкривають ще більше можливостей для їхнього застосовування. Також ці клітини призначені не лише для механічного заміщення певних цеглинок у стіні але й є менеджерами регенеративних процесів в організмі. Бо, окрім цього прямого заміщення, вони виконують так звані перекринні, дистантні, взаємодії і виділяють цілий ряд цікавих хімічних факторів, які здатні приманювати інші клітини в місце, де знаходиться стовбурова клітина. Вони здатні регулювати мікрооточення, впливати на імунну систему, активуючи її або пригнічуючи, в залежності від потреби даної хвороби. Тому стовбурова клітина – це клітина розумна, яка знає, яким чином відновити певні властивості організму і приманити в місце пошкодження певні типи клітин. Отже, не можна казати, що стовбурова клітина просто прибирає пошкодження, бо вона повністю бере на себе відповідальність за ту ділянку, де вона найбільше потрібна.

Вважаю, що стовбурові клітини потрібно вивчати якнайбільше, любити їх у собі і не думати про те, що це лише щось фантастичне або недоступне. Гадаю, що дуже скоро стовбурові клітини стануть абсолютно побутовими гостями у кожній хаті.