Ольга Малюта про ракові клітини

Сьогодні поговоримо про онкологічні захворювання, як їх вивчають і досліджують, як розробляють нові системи діагностики і лікування.

В День боротьби з раком всі наголошують, що найпростіші речі рятують життя. Це, по-перше, вживання здорової їжі, ведення здорового способу життя, тому що контроль за онкологічними захворюваннями здійснюється імунною системою і варто не додавати імунній системі додаткової роботи. Окрім того, не додавати якихось речовин, які негативно впливають на здоров’я, тих самих мутагенів, канцерогенів, які ми постійно вживаємо в їжу. Навіть олія, яку декілька разів використовують для смаження, теж містить в собі мутагенні речовини. Контроль над вагою вважається основним способом профілактики раку молочної залози. Регулярний медогляд раз на рік – це також має свої плюси. Вважається, що чоловікам, які палять, або тим, хто працює в якихось забруднених приміщеннях, якщо робота пов’язана з вугільною, деревообробною промисловістю, раз на рік потрібно робити флюорографію. Просто рак легенів найчастіше є у чоловіків. Окрім того, відвідувати уролога і проктолога, адже рак простати розвивається дуже часто. Для жінок – це маммолог. Раніше вважалося, що домашнім діагностуванням раку молочної залози можна збільшить ефективність викриття раку на початкових стадіях. Насправді виявилось, що це не досить ефективно, хоча лікарі все одно наполягають на тому, що кожна жінка повинна оглядати себе самостійно, але бажаніше відвідувати маммолога. Дуже часто хвороба не діагностується на перших і других стадіях розвитку, на яких можливо її вилікувати. Якщо є якась історія в сім’ї, пов’язана з онкологією, жінці бажано перевіритись на мутації в такому гені як BRCA. На сьогодні описано близько ста мутацій в цьому гені, але найчастіше зустрічається п’ять чи шість. Навіть в Україні є ДНК-діагностика і можна подивитися чи ви є носієм здорового аллєля, чи ви є носієм якогось мутантного гену. Якщо ви є носієм, то ризик розвитку раку молочної залози має вже 80 відсотків. Тоді контроль у маммолога має бути постійним, а ведення здорового способу життя – обов’язковим.

Випадок з Анджеліною Джолі, яка просто зробила редукцію яєчників і молочної залози маючи уже дітей, також має свою основу.

На початку лютого в усьому світі відзначається День боротьби з раком. Цього дня наголошують на важливості профілактики, досліджень ракових захворінь, їхніх механізмів, ранньої діагностики для того, щоб люди мали шанс на одужання. В світі вважається, що найбільш вивчений механізм ракового захворювання – хронічна мієлоїдна лейкемія. Ще в 1960 році була описана філадельфійська хромосома. Якщо у здорової людини каріотип має 46 хромосом, всі вони окремі, гарненькі, то вчені показали, що при певних мієлоїдних лейкеміях в каріотипі відбуваються такі зміни, під час яких 22 і 9 хромосоми обмінюються своїми плечами. Тобто від 9 і 22 хромосоми відриваються якісь шматочки і вони стають на місце один одного. Виходить так, що у 9 хромосомі розрив відбувається саме в гені з назвою ABL – він кодує фермент кіназу. Всі ферменти кінази в клітині навішуються на різні білки, пришивають залишки фосфорної кислоти. Таким чином вона або включається до роботи, або вимикає її на певний період. В 22 хромосомі розрив відбувається в гені BCR, він також кодує кіназу, але досі вчені сумніваються, яка роль цього ферменту в клітині. Виходить, що 22 хромосома виглядає дуже укороченою, її гарно видно на дослідженнях каріотипування. І на 22 хромосомі утворюється злитий ген BCR-ABL.

З часом, вчені знайшли досить ефективний інгібітор цієї ABL кінази, який її вимикає, ніби закриває місце її зв’язування з молекулою АТФ, з якої вона отримує енергію, і кіназа перестає працювати. Інгібітор іматиніб – відомий у світі препарат Глівек, яким ефективно лікують ці мієлоїдні лейкемії за філадельфійською хромосомою. Але виявилося, що в деяких пацієнтів розвивається стійкість до цих ліків, і уже новий етап дослідження такого порушення почався з того, що змінюється в ABL кіназі, коли вона стає стійка до іматиніб. Почали шукати нові шляхи лікування, уже звернули увагу на те, що робить в клітині ген BCR. Чи можливо знайти шляхи лікування цієї хвороби саме через нього? Це виявилось досить перспективним напрямком, тому що 9 хромосома, наприклад, розривається тільки в одному місці цієї ABL кінази, тобто шматок ABL кінази, який є злитим білком BCR ABL. Ген BCR на відміну від цього може розриватися в трьох ділянках. Бувають розриви, які дуже рідко зустрічаються, і якщо ген BCR розривається так, то входить дуже довга його частина злитого білку, майже повнорозмірний білок, тоді розвивається доброякісна нейтрофільна лейкемія, яка піддається лікуванню. Коли розривається ген BCR так, що білок BCR стає коротшим в злитому гені, розвивається хронічна мієлоїдна лейкемія. Якщо потрапляє найкоротша ділянка, то розвивається гострий лейкоз. Є дуже чітка картина між довжиною цього фрагменту, який потрапляє в злитий ген, і клінічною картиною взагалі.

Зрозуміло, що в тих частинах, які відрізняються за формою, знаходиться щось, що допомагає клітині диференціюватися, працювати так, як треба, і полегшувати ці симптоми. Тому вчені зараз націлені на те, щоб з’ясувати, яка функція цих часин в клітині і що робить там кіназа BCR.

Сучасна гіпотеза така, що білок BCR допомагає клітині зрозуміти сигнал таким чином, що їй потрібно диференціюватися, а не просто продовжувати ділитися. Вона сортує різні рецептори, які знаходяться на поверхні мембрани клітини і сприймають оці сигнали до поділу або до розвитку. Окрім того, було показано, що деякі частини цього домену, білка BCR, мають здатність зв’язуватися до внутрішньоклітинних мембран. Наприклад, на поверхні апарату Гольджі або ранніх ендосом ABL кіназа в цитоплазмі настільки активна, що навіть виведення її прикріплення до якоїсь мембрани дозволить трішки виключати її з сигнальних шляхів, полегшити всю цю роботу.

Досить активно розвивається діагностика цієї хронічної мієлоїдної лейкемії. В принципі, все можна побачити на каріатипі, але інколи це скорочення не так сильно видно. Важливо не тільки побачити, що відбулась перебудова, але яка форма білка присутня у даного хворого. Чи це буде білок з укороченою формою BCR, чи з довгою – залежить вже від лікування. Навіть в Україні були розроблені методи ДНК-діагностики саме мієлоїдних лейкемій. Окрім того, розвиваються методики діагностики в тому випадку, коли у хворого є ікідо іматиніб, тобто така однонуклеотидна заміна, яка призводить до стійкості хвороби, але її також можна вилікувати. Насправді лікування коштує дуже дорого. Воно дає дуже багато негативних наслідків і побічних ефектів. Тому навіть в процесі моніторингу і клінічного спостереження діагностика теж дуже важлива. Не кажучи вже про ранні діагностування.

З раннім діагностуванням, наприклад, хвороб крові більш-менш простіша ситуація в світі, тому що достатньо здати загальний аналіз крові і буде видно, чи збільшена у вас кількість недозрілих лейкоцитів. Це значить, що уже є якась підозра на розвиток новоутворень. Але є така проблема, що дуже багато хвороб мають абсолютно однакову гематологічну картину. За аналізами крові та за самопочуттям ці симптоми однакові. Але розрізнити чи це хронічна мієлоїдна лейкемія з філадельфійською хромосомою, чи якесь інше порушення – дуже важко. І тут уже працює ДНК-діагностика.

Причини таких розривів хромосом досі не з’ясовані. Існує багато гіпотез, чому це може відбуватися – від найпримітивніших, що ці хромосоми розміщені в ядрі поруч і буквально будь-який розрив може привести до їхнього зшивання, до таких, що в хромосомах знаходяться гени імуноглобулінів, які є антитілами і забезпечують нашу стійкість до захворювань. Особливістю цих генів є те, що вони постійно проходять якісь реаранжування, розривається молекула ДНК, перешивається, бо треба, щоб набір антитіл постійно оновлювався. Це відбувається просто комбінуванням цих генів.

Наш організм, насправді, постійно захищається від таких перебудов у геномі. Існує система контролю, навіть клітина, яка якось ламається і у неї відбувається мутація, або вона вже настільки стара і втомлена працювати, що просто самовбивається шляхом апоптозу і не заважає всьому організму, або ж її знаходять клітини імунної системи і підчищають організм. В онкологію переростає тільки клітина, яка або пройшла от такий моніторинг і сховалася від імунної системи, або незрозуміла вчасно, що їй треба померти.