Михайло Жернаков про судову реформу

В першому читанні Верховна Рада прийняла зміни до Конституції України в частині правосуддя, які передбачають фактично дві речі. Перше – це надання більшої незалежності судам і суддям, деполітизація кар’єри судді та взагалі всього, що відбувається з судами, тому що на жаль на сьогодні та всі роки до того суди були дуже заполітизовані й фактично виконували вказівки політиків замість того, щоб судити на підставі закону і на підставі права. Так от – більша незалежність від політиків, деполітизація суддівської кар’єри та друга річ – це завдання номер один судової реформи, як ми вважаємо – це оновлення суддівського корпусу. Те, що закладено в Конституції, ті механізми, чи ті підстави, які дають можливість оновити суддівський корпус.

Власне про те, як це буде відбуватися – цього ще не знає ніхто того, бо процедура як має бути передбачена на рівні закону, а не на рівні Конституції, крім того в Конституції всього не передбачиш. Власне від того, якими будуть ці закони, як вони будуть визначати, які суди створюються, а які реорганізуються, яким чином туди призначаються чи не призначаються нові судді, буде залежати, власне, успіх судової реформи.

Що пропонуємо ми і що дозволяють зробити ті зміни до Конституції, які на сьогодні підтримує парламент, і будемо сподіватися, підтримає в другому читанні. Це створення нового Верховного Суду, тому що на нашу думку, створювати нові інституції набагато легше і результативніше, ніж щось робити зі старими. Давайте подивимося на різницю. Переатестація прокуратури, яка фактично провалилася й нова патрульна поліція, Антикорупційне бюро, спеціалізована антикорупційна прокуратура – це всі нові органи, до яких є кредит довіри, які ще показують досить непоганий результат, тому ми власне і говоримо, що потрібно створювати нові інституції, головною з них має стати Верховний Суд.

Також за вимогою чи рекомендацією європейських інституцій, нам потрібно ліквідувати Вищі спеціалізовані суди як четверту не потрібну ланку в судовій системі для того, щоб судову систему спростити, зробити її більш доступною, більш ефективною. Очевидно, якщо ми заберемо ці спеціалізовані суди, й на рівні останньої касаційної інстанції залишимо тільки Верховний Суд, то нам потрібно буде змінювати також процес і процедуру розгляду справ, тому що все Верховний Суд не зможе переглядати, як це зараз роблять Вищі спеціалізовані суди, й тому нам потрібно буде також реорганізовувати апеліційні суди. Конституція України у перехідних положеннях говорить про таке – це переписано з висновку Венеційської комісії – що у випадку реорганізації судів, судді цих судів повинні мати право або піти у відставку, або податися на новий конкурс. Якщо ми створюємо інституцію з нуля, то очевидно, що відкривається новий конкурс на заміщенні вакантних посад, де зможуть змагатися як судді, які є на сьогодні на своїх посадах, тому що не обов’язково всі з них негідники, так і люди поза межами системи. Очевидно, для того щоб зробити цей процес змагальним і цікавим для фахових юристів високого рівня, якими мають бути судді, потрібно передбачити високі зарплати в нових судах. Необхідно передбачити додаткові гарантії незалежності, потрібно дати зрозуміти, що як нова патрульна поліція відрізняється від ДАЇ, так само мають відрізнятися нові суди, передусім новий Верховний Суд, від тих судів, що є на сьогодні.

Коли ми починали це повне перезавантаження, ми створили меморандум, до якого долучилися громадські організації, окремі експерти, у нас було понад сто підписантів, досить вагомих в середовищі, й ми також розіслали по всіх судах цей меморандум, що необхідно оновити суддівський корпус. В такий цивілізований спосіб, який дозволяв показати за результатом конкурсу ху із ху – хто хороший суддя, хто поганий. Як не дивно, десять суддів також підписали, щоправда, з усіх восьми тисяч суддів, що є в Україні, але є судді, які підтримують цей процес. Потім, коли всі побачили, що судова система дуже сильно опирається, що фактично не можливо звільнити суддів будь-яких, що на сьогодні це одиничні випадки звільнення суддів часів Майдану. Політичні партії, окремі політики, інші посадовці, заявляли про те, що в принципі ця ідея непогана, вони її підтримують. Фактично переломним моментом стало засідання Венеційської комісії, представники Венеційської комісії кажуть, що це магія Венеції, коли приїжджають різні політики чи експерти з різними думками, щодо тієї чи іншої реформи й там разом з експертами Венеційської комісії спільно напрацьовують якісь рішення, що власне, й відбулося у нашому випадку. Там були Філатов, заступник голови адміністрації, який займається цією судовою реформою, міністр Петренко, Оксана Сироїд, ще народні депутати, представники, експерти й ми всі дійшли компромісного варіанту, що всіх суддів звільнити не можна одночасно, що власне ми й не пропонували, але у випадку реорганізації системи можливо відкрити новий конкурс і туди за цим конкурсом набрати суддів. Власне після того, як ми зрозуміли, що такий варіант більшою чи меншою мірою влаштує всіх, він і цивілізований і ефективний, ми почали разом працювати над тим? яким чином його втілити. До чого воно призведе – побачимо зараз.

І ми наполягаємо у щонайменше двох великих фракціях парламенту кажуть про те, що не можна приймати в другому читанні зміни до Конституції без пакета цих законопроектів, якій би показав і розказав, що власне мається на увазі, в чому реформа. Тому що, то, що визначено на рівні Конституції – це така рамка, певна, яка повинна мати наповнення. Якщо прийняти зміни до Конституції, це фактично ми приймаємо кота і мішку, ми даємо більше незалежності судовій владі, але ми ніяким чином не кажемо де зміни й коли вони мають відбутися. Власне коли ми розробимо законопроекти чи коли вони будуть готові так чи інакше, тоді можна буде говорити про голосування в другому читанні.

Без цих законопроектів ми не зможемо говорити про реформу в цілому і приймати потрібно реформу в цілому, а не просто якісь зміни, а потім якісь законопроекти. Якщо зараз прийняти ці зміни, потім ніхто не нашкребе достатньої кількості голосів на прийняття притомних законопроектів. Тільки, власне, з урахуванням позицій всіх фракцій та з урахуванням того, коли всі будуть бачити в чому, власне, полягає реформа, можна буде говорити про результативне голосування в другому читанні.

Рівень довіри до судової влади в 2014 році – п’ять відсотків, у 2015 впав до трьох відсотків. Це катастрофічно низькій рівень довіри до судової влади й очевидно, що з цим треба щось робити. Вісім тисяч суддів в Україні, яких треба також скорочувати. Потрібно буде скоротити триста суддів, які вже є у вищих спеціалізованих судах. Уже відбувається укрупнення територіальних громад, фактично в цьому процесі децентралізації, можна також говорити про реорганізацію. Рано чи пізно на нас очікує запровадження електронного суду, ця ідея дебатується. В Польщі електронний суд за чотири роки діяльності, при тому, що там працювало двадцять суддів всього, розглянув десять мільйонів дрібних справ. Очевидно, що це зменшить навантаження на всю систему в цілому.

Зарплата суддів дуже важлива річ, тому що складно розраховувати на незалежність і некорумпованість судді, якщо в нього зарплата чотириста доларів, але при тому щоби мати цю зарплату та перебувати на цій посаді, потрібно пройти дуже багато – навчитися, мати відповідний стаж, віковий ценз, пройти ці всі іспити – це досить складно. Очевидно, що зарплатою ми не можемо перебити можливий рівень хабара, але принаймні маємо зробити її конкурентною на ринку, щоб отой професіонал, який може заробити три тисячі доларів адвокатом, міг принаймні заробити цю суму будучи суддею. Зарплата судді навіть місцевого рівня, найнижчого, повинна бути ніяк не менша, ніж зарплата, наприклад, детектива в Антикорупційному бюро. Тому зараз це є десь тридцять тисяч гривень, а зарплата судді Верховного Суду очевидно, має коливатися між п’ятьма і десятьма тисячами доларів, просто тому, що це люди з найвищою кваліфікацією, очевидно, що їхня має бути праця достатньо оплачена.

Ми можемо довго говорити, що щороку ми випускаємо дванадцять тисяч юристів, і в нас сотні тисяч юристів по всій країні, з одного боку. З іншого боку, якість цих юристів не завжди висока, тому що, якщо я не помиляюся у нас є близько трьохсот вищих навчальних закладів в межах країни, які готують юристів. Це нонсенс. Такого не може бути, коли авіаційні, аграрні та інші вищі навчальні заклади готують юристів. Як це побороти? Досить просто – потрібно, як в інших цивілізованих країнах робити оцей bar exam, ЗНО, нашими словами, зовнішнє незалежне оцінювання на рівні або бакалаврату, або магістратури, які складають випускники замість іспитів у своїх вишах, вони мають складати один стандартизований, на рівні держави з досить високим рівнем іспит. Автоматично всі ті виші, які не будуть давати знань для того, щоби люди склали цей іспит, вони просто перестануть готувати юристів, туди перестануть поступати абітурієнти. Це один аспект. Другий аспект – потрібен певний резерв, для того, щоб оновити суддівський корпус. Але на сьогодні вже є близько тисячі людей в кадровому резерві так чи інакше, на заняття посади судді, які поскладали іспити раніше, які вже достатньо відповідають вимогам і вже виявили бажання обійняти посаду судді. Якщо ми дамо сигнал, що це справжній процес, конкурс, що це справжні суди – так само як із з патрульною поліцією, наприклад.

Звичайно, підтримуючи ці зміни, цей проект змін до Конституції України і власне цей процес судової реформи, ми свідомі того, що необов’язково влада зробить все так, як належить. Тому ми, власне, існуємо, саме тому ми контролюємо, що відбувається, саме тому ми завжди б’ємо в набат, коли бачимо, що якась зрада закралася в той чи інший законопроект. Разом з тим ці зміни до Конституції, власне в тому, що вони не все визначають як буде в реформі, це є певна можливість, для того щоби прийнявши їх потім на рівні закону, не з цими депутатами так з іншими, рано чи пізно, все одно зробити те, що належить, оновити судову владу, створити нові суди, призначити туди нормальних, доброчесних суддів. Очевидно, що для того, щоб робити ці зміни, для того щоб контролювати цей процес, потрібна підтримка широкої громадськості для того, щоб кожен на своєму місті контролював суддів, якимось чином нотував чи знімав, чи ніші збирав докази, що до того яким майном користується суддя, на чому їздить, як себе поводить в судовому засіданні, поза межами судового засідання, для того, щоби потім всю цю інформацію, а вона обов’язково, вже проект відповідний в законопроект розроблено, що ця вся інформація вона знадобиться для того, щоб оцінювати рівень судді, його доброчесність. Тому, якщо ви будети бачити суддю, якщо ви маєте якусь інформацію стосовно цього судді, його матеріального стану, обов’язково її збирайте, нотуйте, потім вона обов’язково знадобиться.