Княгиня Ольга: роль жінки у становленні Київської Русі I Юрій Гоман

Що ми знаємо про княгиню Ольгу?
Історик Юрій Гоман розповідає, як Ольга вивела країну з кризового стану, про її реформи, успішну гендерну політику, нестандартні рішення в управлінні та долучення Київської Русі до християнського світу .

Київська держава набуває класичного, завершеного свого вигляду за правління дуже цікавої особистості в історії, за правління Ольги, яка отримала владу над Київською Русcю при досить трагічних обставинах. В 945 році її чоловік, один з засновників династії князів Рюриковичів, після невдалої внутрішньої політики попав у засідку до повсталих древлян і був убитий. У цих умовах владу в Київській Русі, воєнізованій країні, отримує жінка. Жінка, яка перетворить оцю воєнізовану, мілітаризовану державу на реальне політичне утворення, яке можна справді називати державою.

Хто ж вона така? Річ у тім, що сама персона Ольги, її народження, походження – це надзвичайно заплутана тема. Навіть рік її народження залишається невідомим, різні джерела, різні підрахунки дослідників говорять про те, що вона могла народитись в проміжку між 890 і навіть називається десь 928 рік, 930 рік і так далі, величезний такий проміжок. Чому, тому що тут є такі моменті, коли вона втратила свого чоловіка, у неї був маленький син. Хай йому було років сім, максимально, це Святослав. В якому віці вона могла народити свого сина, якби вона, наприклад, народилася у 890 році. Якщо в 945 той загинув, а у 938 народився Святослав, то вона повинна народити Святослава у 48 років – це навіть при нинішньому розвитку медицини не дуже легко зробити. Відповідно, це викликає дуже багато таких моментів стосовно її народження. Реально, все-таки, дослідники говорять, що княгиня Ольга могла народитися у 911 – 913 роках.

Другий момент, який пов’язаний з цією персоною, теж надзвичайно цікавий – це те, ким вона була, звідки вона взялась. Тут теж дуже багато дискусій, пов’язаних з величезною низкою повідомлень різних джерел. Якщо вона була простолюдинкою, є така точка зору, популярний фольклорний елемент, що вона була простою перевізницею на річці, відповідно, де її зустрів Ігор, вона йому страшенно сподобалась, то воно не вписується з одним цікавим фактом. Річ у тім, що княгиня Ольга у варязькій Київській Русі  Олега та Ігоря мала дуже цікавий статус. По-перше, у її повному володінні було місто Вишгород. По-друге, коли Олег і Ігор підписували торгові договори з Константинополем, то окремо Ольгу у цих договорах представляв спеціальний посол, формально її підпис також знаходився. Якщо це простолюдинка, такий статус не може бути. Але зупинимося на тих версіях, які є. Хто ж вона за походженням? Як я уже сказав, одна з версій – це проста людина і так далі. Друга версія, яка зустрічається в пізніх джерелах, де пов’язують Ольгу з Олегом. Говорять про те, що вона може бути його донькою. Одруження Ігоря зі спадкоємицею Олега виглядає цілком логічним. Тим більше, що Ольгу потім визнала варязька дружина, це теж певний нонсенс, це воїни, а вони визнають авторитет принцеси, чи царівни, чи князівни, так би мовити, і так далі. Наступна теза – це те, що вона могла бути болгарською царівною. Називають різних її батьків – царя Симеона,  царя Бориса і так далі. Як би там не було, а також називають, що вона могла бути болгарською принцесою, і цим пояснюються ті походи Святослава, які він здійснив у Болгарію, і його ідея об’єднати Болгарію з Київською Русю. Так, материну спадщину забрати собі – реалістично за тих часів. Ще була одна точка зору про те, що вона могла належати до династії Аскольда. Ця версія не дуже популярна, але вона згадується. Це могла бути остання спадкоємиця династії Києвичів, і династія Рюриковичів в її особі поєднала традиційну династію, що могло на певний час замирити суспільство Київської Русі – такі точки зору на її походження. Як би там не було, вона все одно була надзвичайно авторитетною особою, не була простолюдинкою, вона була якоюсь аристократкою, тому що суспільство було патріархальним, і хоча суспільство слов’ян ставило жінку у досить високе становище, але все одно, жінка при владі могла бути при дуже багатьох різних умовах. Тому це і підтверджує, що вона не могла бути простолюдинкою.

Другий момент, який пов’язаний саме з діяльністю самої Ольги – це те, що вона отримала країну, можна сказати, в кризовій ситуації. Тому що Олег, ми з вами пам’ятаємо, він розгромив воїнів Візантії, дав славу Київській Русі. Ігор був менш удачливий, і його війни хоч і не були зовсім безуспішними, але потребували колосальних ресурсів. Фактично походи Олега і Ігоря призвели до економічної кризи. От Ольга отримує державу в плачевному стані, військо є, але військо треба годувати, військо треба одягати, озброювати, а коштів на це нема. Як раз вбивство Ігоря пов’язано з тим, що він хотів більше отримати, ніж могли йому дати, за це його вбили. Ольга отримує країну в плачевному стані, але після того, як вона пішла з життя, країна була в надзвичайно піднесеному стані, розвинена, розквітла, і це дало можливість її сину реалізовувати імперські амбіції вторгнення в Європу, південно-східну Європу, на Балканський півострів і не тільки, це завдяки Ользі. Що вона зробила – вона проводить реформи. Реформи адміністративного характеру, військових вона не торкалася, тому що, так чи інакше, але  військова дружина до неї ставилася вкрай насторожено, все-таки вона була жінка.

Але крім усього іншого, є ще один момент, пов’язаний з її християнством. Тут теж досить заплутана історія. Річ у тім, що на відміну від своїх попередників, вона вирішила, все-таки, країну цивілізувати через долучення до християнського світу. Але як це вона зробила? Літописець нам повідомляє про дипломатичну місію Ольги до Константинополя. Наводить там легенду про те, що її хрестив Візантійський імператор Костянтин, який сам написав про це, як він зустрічав Ольгу і так далі. Хоча треба сказати, що Візантія зустріла Ольгу не з розпростертими обіймами, навпаки, Ольгу принизили певною мірою, вона цього не простила Візантії. Річ у тім, що вона декілька місяців мусила жити на кораблі, тому що її не приймав імператор. Не все так просто там було, ніхто особливо не чекав її. Але вона проявила дипломатичну витримку і змогла себе поставити. Як би там не було, чи приймала вона християнство від рук імператора чи ні, але те, що в неї була ціль, як і у Аскольда, християнізувати Русь – це факт. В принципі, вона зробила все для того, коли з візантійцями були тертя, то вона переорієнтовується на Німеччину, налагоджує відносини з Німеччиною, а за тих часів, щоб укладати ці угоди, треба було мати сміливість. В принципі, не можна сказати, що її ідеї перемогли, в решті решт, ми потім бачимо, коли вона зрікається влади, то її син Святослав все повертає назад. Але без діяльності Ольги реформа Володимира Великого, християнізація Русі, могла бути нереалізованою, тому що Ольга заклала фундамент, вона привчила суспільство до християнства. Вона засновує церкви, вона сприяє переходу до християнства спочатку економічної еліти, потім навіть земельної еліти Києва, наприклад, і не тільки Києва. Можна сказати, що вона здійснила досить серйозний вплив своїми християнськими поглядами на Володимира, тому що, як літопис пише, він був улюбленцем княгині Ольги. Не старші сини, які були відірвані від неї, а Володимир, який вважався байстрюком, незаконно народженим сином, але при цьому він більше часу проводив біля матері, тому вона могла вкласти свою душу і свою, так би мовити, політику. Тому що Володимир продовжує саме те, що робила Ольга в цих умовах. Звичайно, можна голосно заявити, що Ольга проводить досить успішно гендерну політику, вона висуває на передній план жінку. Засновує, не можна сказати, що це школа, але вчить придворних дівчат якимсь різним наукам, зокрема, вчених вона привезла з Константинополя, це однозначно. Між іншим, коли вона була у Константинополі, її супроводжував величезний ескорт, як таку імператрицю, зокрема, тільки якихось елітних дівчат, які були на зразок фрейлін, 18 вона привезла. Посольство Ольги до Константинополя, це сто чоловік, це вже говорить про великий кошт, і це все треба організувати, забезпечити і так далі. Ольга з цим, відповідно, справилася. Ольга реально передала владу своєму сину у 964 році, хоча формально уже в 957 році, вона мусила, бо Святослав став повнолітнім, але при цьому вона залишається правителем Русі. Як раз Святослав міг займатися своїми імперськими амбіціями, тому що тили були захищені його матір’ю.

Дуже цікаво, фактично на епілог її життя був дуже цікавий факт, який теж  наводить Літописець, про те, що у 869 році, Ольга в цей рік і померла, пізніше, Київ був взятий в облогу печенігами. Святослав в цей час з основною масою військ перебуває у Болгарії. Місто було взято в тісну облогу, фактично голодувало, легенда говорить про те, що Ольга обдурила печенігів. Рештки їжі, які зберігалися на складах Києва, вона наказала скидати у колодязь, в якому зробити щось на зразок мамалиги, бовтанки, на зразок кисілю, і запросила послів печенізьких, які хотіли побачити, що народ голодує, що Київ от-от здасться, а вона їх підвела, мовляв, у нас у колодязі кисіль є, млинці якісь і так далі. Фактично це зіграло певну роль, тому що печеніги вже простоявши тривалий час під Києвом, зрозуміли, що Київ не так швидко впаде. І це дало певний час для того, щоб прийшли війська Святослава, які звільнили місто. Вона цим показала, що вже достатньо літня людина, тому що люди в ті часи довго не жили, 60 – 70 років – це дуже багато. Загалом, Карл Великий у Європі вважався якимось таким чаклуном, тому що він прожив 70 років. Тому, в принципі, ймовірно, до Ольги так само ставилися, тому що жінки в той час так довго не жили загалом. Якщо подивитися по багатьом князям, їхні дружини жили десяток років, 15 років, тому що народжували безупинно, відповідно життя без гігієни, без лікування і так далі. Жіноче життя було складним. Ольга попри всі ці складності дійсно була якимось таким зразком. Треба сказати, що в літописах навіть того часу, після її смерті, її шанують. Хоча офіційно Ольга була канонізована, прилучена до лику святих уже в XVI столітті, але реально можна говорити, що її шанували вже відразу після її смерті. В Х столітті, за її сина і за онуків, її славили. Навіть збереглися певні молитви до неї, щоб вона зверталася до Ісуса Христа, до угодників про захист, де фігурує Ольга. Це був колосальний авторитет.