Катерина Одарченко: “Хочеться жити в країні, яка має національну ідею”

Аудио-подкаст:

 

Катерина Одарченко
про симптоматику результатів виборів 2016

Якщо говорити про висновки з виборів 2016, які проходили на семи округах, то вони є не настільки значущими з точки зору того, кого обрали, скільки симптоматичними, чому обрали саме цих людей, яким чином. Сьогодні я намагатимусь пояснити, як відбувалася ця виборча кампанія і чому, яким чином і дані народні депутати і партії, які підтримували цих народних депутатів, будуть вести свою грамотну або неграмотну політику. Сьогодні будемо намагатися розібратися у цьому питанні.

Звісно, глобальної уваги ЗМІ для цієї виборчої компанії не було, тому що сім округів, літо, люди на морі відпочивають, так само, як і явки. Ми розуміємо, якщо влада призначає вибори влітку, то це, безумовно, є пониження явки, а відповідно, легше використання адміністративного ресурсу, тиску через муніципальні, державні установи або впливи фактору прямого, непрямого підкупу або безпосередньо коштів, або коштів через якісь подарунки виборцю. Тому ми спостерігали, що явка в залежності від регіону, на заході голосують трохи більше, на півдні трохи менше, від 10 до 20 з чимось відсотків. Тобто, це глобально низько, якщо порівнювати з відповідальним виборцем Німеччини, то в Німеччині за всю історію виборів не було явки нижче 60 відсотків від всіх громадян. Порівняємо тепер рівень життя Німеччини і рівень життя України. Партії досить довго визначалися з кандидатами, які будуть брати участь у цій виборчій кампанії, тому що багато людей сумнівалися, чи варто йти на вибори. Адже розуміють, що наступною весною через політичну дестабілізацію може бути наступна парламентська кампанія, наступні вибори і, відповідно, потрібно, знову ж таки вкладатися в процес агітації, навіть якщо він проходить максимально коректно. Це все одно досить великі кошти, які потрібно залучати зі свого бізнесу, якщо він є у людини або від інвесторів, що гірше, тому що людина не несе відповідальності далі за свої політичні рішення. Але кандидати були визначені, вони знайшлися, і вибори розпочалися. Звісно, відразу скандальною стала кампанія на території Луганської області, ми розуміємо, в яких умовах там зараз люди живуть і що іншими методами, ніж мотивація, соціальні договори, соціальні картки організувати цих людей було надзвичайно складно. Відтоді ми там спостерігали і псевдо побиття членів ОВК за звинуваченням одного кандидата і, відповідно, ситуації з силовим впливом по пониженню явки. Я виділила саме округ 114, це є Луганська область, як один з найбільш критичних. Ми там отримали депутата від партії «Наш край» пана Шахова. Там вибори завершилися, але вони говорять про те, що зараз вести мову про будь-які вибори на території Луганської області, загальні або місцеві, досить складно, і результат буде не досить демократичним, тому що держава не може забезпечити виборчий процес порядно.

Подивимося на інший округ, в більш демократичній території, це є Херсон і Херсонська область, округ номер 183. Знову ж таки, один кандидат працює по методах ініціативних груп, я вважаю, що методи ініціативних груп є найбільш ефективними, тому що ми, припустимо, маємо певну ідею. Припустимо, ідею того, з реального кейсу Херсонської області, що нинішній процес децентралізації не є добре. Чому не є добре, тому що без думки громад громади вирішили об’єднувати. Відповідно, ми мали 40-70 сіл, і зараз не ми з вами вдвох об’єднуємося, бо ми є села за 300 метрів, а нас примусово об’єднують, підроблюючи просто документи про обговорення по 70-ти селам в одну громаду. Відтоді людині потрібно за довідкою, землеміром, якимось іншими послугами, які вони отримували в сільській раді, їхати часто за 40 кілометрів. Це є колосально дорого, це є колосально незручно, це є колосальний злочин проти людей області. До речі, це зрозуміла громада Херсонської області і Кіровоградської, яка скасувала цей план. Відтоді кандидат розуміє цю проблему, пише проект рішення обласної ради, по-перше, про скасування даного плану. Друге – проведення реальних обговорень, тому що, якщо ми з вами хочемо об’єднатися, то це чудово, але не треба нам від Кабінету Міністрів ставити умови, що, якщо ми не об’єднаємося, це особливо в плані, який, власне, нав’язаний Адміністрацією президента і Кабінетом Міністрів, то ми не будемо з вами отримувати бюджетні кошти, не будемо отримувати оцей податок з фізичних осіб, а будемо відверті, що в селі податок з фізичних осіб мало хто платить, бо фермери часто безвідповідальні, вони не влаштовують офіційно людей працювати або на мінімальну заробітною плату. Акциз, чи багато збирає сільська рада з акцизу, це теж небагато. Цей бюджет і так мінімізований, але, якщо примусово ми з вами не об’єднаємося, ми й того не отримуємо. Відтоді це мають бути реальні обговорення і потім гармонійний процес об’єднання, який не обмежує нас певним пресингом. Саме таким чином проходила децентралізація в Польщі. Це є довгий процес, але це є правильний процес саме розвитку громад. В нинішній ситуації такого масового примусового об’єднання це більш схоже не до польського процесу, а до процесу сталінського, і на моє глибоке переконання, це призводить до введення ринку землі, а ми знаємо, що землю сільхозпризначення уже зараз можна купувати, тому що немає стандартизованого договору на оренду землі. По суті, зараз великі компанії можуть підписувати з селянами довгострокові договори, начебто по непоганій ціні, але з правом передачі третім особам, якимось іншим моментам, коли людина, на жаль, покидає наш світ, його нащадки вже не можуть у цієї компанії, по суті, забрати пай. Це є взаємопов’язані критичні процеси, які, на жаль, перетворюють нашу країну в процес перетворення в сировинну державу, а не в державу європейського типу. Відтоді є проблема, вона актуальна, під нею люди підписуються – це проект рішення обласної ради, це називається ініціативна група, коли люди підписуються на конкретний проект рішення. Кандидат зібрав 27 тисяч підписів у місті і порядку 20 тисяч підписів за  тарифну тему, це є прохання до місцевої ради, проект рішення про перерахунок тарифу місцевих монополістів. Теж є тема актуальна, тому що місцеві монополісти – це в кожному місті водоканал і теплокомуненерго, підвищують тарифи паралельно з Кабінетом Міністрів, хоча не надають відповідної якості води, ми розуміємо, що в нас не є питна вода з крана, це є вода морів і океанів, це є вода абсолютно технічна, якою навіть митися, мабуть, не досить добре. Таким чином, акумулюючи велику кількість під абсолютно зрозумілими проектами рішень, з абсолютно зрозумілим лідером, з абсолютно зрозумілим механізмом передачі цієї ідеї на загальноукраїнський рівень, бо тема місцевих монополістів безпосередньо пов’язана з темою монополістів державних. Суть роботи якогось Миколаївського  або Тернопільського водоканалу не відрізняється від суті тих самих відкатів на рівні державних структур, таких, як, припустимо, НАК «Нафтогаз» або інших прокладок, які просто заробляють кошти. Відповідно, внаслідок цього і активної роботи, спілкування агітаторів від дверей до дверей, зустрічі у дворах, зборів села отримали хороший результат. В той самий час, коли кандидат по соціології йшов приблизно на 10 відсотків попереду, в день виборів почалися нібито би мінування дільниць. Людина телефонує о шостій ранку, каже, що там дільниці такі-то заміновані. Звісно, вони блокуються, і правоохоронні органи мають таку ситуацію максимум за годину вирішити. Так як кандидат, який лідирував, йшов не від влади, відповідно, ці мінування розбиралися близько трьох годин, навіть новою поліцією. Це такий елегантний елемент, який був актуальний в Херсонській області, як симптоматичний, як лакмусовий папірець. А в чому особливість. На вибори ходить людина похилого віку. Людина похилого віку ходить на вибори ранком, коли не жарко, або увечері, коли не жарко, бо в південних регіонах було в день виборів плюс 40, чи плюс 42,  дуже жарко. Коли ніби відбувається мінування, це дуже сильно понижує і так низьку явку і приходять люди, які або замотивовані, або на них тиснуть, вони бояться, наприклад, звільнення. Знову ж таки, ці фактори досить кричущі, вони залишаються актуальними, і коли кандидат подає, припустимо, до суду на переможця по Херсонській області, виходить ситуація, що прохання скасувати результати 105 і 107 дільниць – це є тюрми, які проголосували правильно, так як начебто виборці цього кандидата боялися мінування. Звісно, суд під тиском громадськості, журналістів не прийняв ці рішення, але  не може представник президента показувати таку якість власної політики.

Подивимося на інші округи, які були актуальні в інформаційному просторі на період цієї інформаційної компанії. Це є брати і куми. Ми спостерігали пана Насалика, котрий є міністром енергетики. Ми спостерігали боротьбу представників найсильніших груп – партії «Укроп» і партнерів Ігоря Коломойського, це є представник пана Палиці, яка перемогла по округу. Ми спостерігали боротьбу Насалика з іншим братом пана Шевченка, це є власник Буковелі, теж наближений до групи Приват. Про що говорять ці моменти. Якщо ті округи, про які ми сказали, Луганськ і Херсон, говорять про відсутність демократичної процедури і бажання влади вибудовувати ці демократичні процедури, то тут мова йде ще про абсолютну зшивку приватного і публічного у вигляді того, що брати і куми йдуть і перемагають на цих округах. Також про те, що фінансовий ресурс є основним ресурсом на цій виборчій кампанії, тому що пан Микитась, всі розуміють, що він працював через систему соціальних договорів. Це коли, припустимо, в першому прикладі агітатор ходив по квартирах і пропонував підписати проект рішення місцевої ради, то в другому випадку агітатор ходить і пропонує людині підписати соціальний договір. Там написано: “Я, кандидат такий-то, зобов’язуюсь робити вам хороше проти всього поганого, а ще зобов’язуюсь дати вам 400 гривень на, припустимо, компенсацію тарифів.” Людина отримує ці кошти або від свого керівника агітаційної мережі або на картку. Таким чином, вона зобов’язана проголосувати, так як дає свої дані, люди знають, де живуть ці виборці. Вони приходять і голосують. Я уже не кажу про дитячі майданчики і так далі, які ставлять абсолютно неправильне розуміння роботи народного депутата. Дійсно, більшість виборців вважають, що народний депутат має ставити дитячі майданчики і займатися питанням благоустрою двору. Це не є питання законодавчого органу влади і це руйнує в цілому розуміння виборчого процесу і процесу державного управління. Відтоді ми дивимося на фокус-групи по всій Україні, соціологічні дослідження, які дозволяють досить глибоко зрозуміти підсвідомість виборця, то хто у нас лідер, ідеальний лідер в розумінні українців. Це є пан Лукашенко. Пан Лукашенко є ключовою потребою більшості українців, якщо брати соціологічну вибірку, що є досить репрезентативною. Після цього прогресивні виборці говорять про Маргарет Тетчер, вони говорять про Хмельницького, вони говорять про тих людей, про яких частіше за все чують. Чому Маргарет Тетчер, тому що виборець похилого віку бачив на центральних російських каналах єдиного західного політика – це була Маргарет Тетчер, у неї були великі анонсовані ефіри ще в Радянському Союзі. Це було настільки значимо, що в підсвідомості відклалося. Є люди, які вважають авторитетом пана Черновола в Українській історії, але це є невелика кількість людей. Є люди, які, до речі, вважають авторитетом пана Путіна, пана Сталіна, дуже неоднозначне розуміння процесів, а відповідно, відсутність єдиної національної ідеї. Такі кампанії, як кампанія пана Микитася, формують неправильне в цілому розуміння держави. Я абсолютно виступаю проти таких прийомів, таких кампаній.Тому що, по-перше, вартість подібного експерименту, подібної мотивації десь 3-3,5 мільйони доларів на один округ, це 180 тисяч виборців. А з нинішньою явкою вартість голосу від 200 до 500 доларів, вартість агітаційної кампанії в цілому. Для порівняння, входження endowment Гарварду для того, аби заснувати центр україністики в Гарварді, це вартує офіційно три мільйони, можна зайти і займатися офіційно такою великою благородною справою. В той самий час, якщо працювати коректно, наймати людей, друкувати поліграфічну продукцію, обрати досить компетентний штаб і, власне, працювати ініціативними групами або класичними методами агітації, вартість агітації на один голос 200-300 гривень. Якщо брати там низьку явку, 400- 500 гривень. Знову ж таки, це абсолютно ті самі кошти, але в гривнях, а не в доларах. Якщо першу суму підприємець або партійна структура, яка підтримує цю людину, це є реальні кошти, їх можна показати і можна сказати, чому людина витрачає ці кошти на певну ідею в області або в державі в цілому, то пояснити, чому людина витрачає три, а на минулих виборах це було до 10 мільйонів доларів на один округ, це є абсолютно неправильним і є неправильним розуміння роботи консультанта. Політичний консультант – це не той, хто знає, як правильно гроші роздати, а той, хто може ідеї грамотного політика перенести на розуміння самих громадян. Тому що громадяни самі по собі не розуміють, що таке адмінреформа або децентралізація, їм потрібно нести це і будувати, відповідно, правильне розуміння держави і справжні демократичні процеси. Інакше, якщо ми будемо пропагувати банальний підкуп, якісь некоректні технології, то ці люди роблять таку саму політику, бо метод диктує свідомість, не можна пройти одним методом, а потім бути прогресивним політиком, українським Манделою. В той самий час, якщо твій стиль життя говорить про комунікацію, говорить про відповідальність, тому що не можна так просто прийти, а потім сказати сорока тисячам людей: «До побачення»,- і не провести це рішення, його дійсно потрібно буде довести до кінця, аби мати довіру громадян на великий період, це 5-10 років. Відповідно, тоді політик має амбіцію працювати в інтересах держави. І зараз ми маємо зробити все можливе, аби ці вибори не стали симптоматичними для розвитку країни. Уже зараз представники влади їдуть, був форум перед підписанням зони вільної торгівлі в Канаді, і там мова йшла про таке. Виступав пан Данилюк, він говорив про те, що Україна – це є недорога робоча сила, Україна – це є майбутній ринок землі, Україна – це є приватизація. Єдине, про що він не сказав, це про дівчат в Україні, мабуть, з етичних міркувань. Дуже не хочеться жити в країні, яка асоціюється з дешевою робочою силою, ринком землі і приватизацією, бо хочеться жити в країні, яка має національну ідею, яка не є сировинною країною, яка хоче йти шляхом нової, грамотної індустріалізації в процесі певного стійкого розвитку та світових процесів і відповідно розвиватися. Інакше, це просто шлях в нікуди, і це шлях до поглиблення кримінального типу мислення, а не типу мислення західного. Отож, я намагалася пов’язати процеси виборів з процесами розвитку країни в цілому. Я думаю, що мислячі люди захочуть більш активно брати участь у громадсько-політичних процесах.