Євгенія Яніш про воронових птахів

Є така робота – ворон рахувати, і займаються цим орнітологи. Чому саме ворон і інших воронових птахів. Скажімо так, якщо когось спитати: «Ти знаєш, що таке ворони, як вони виглядають?», скажуть: «Звичайно, знаю. У нас під будинком пасуться на газоні чорні птахи, зграйні, їх багато і всі їх знають». І не вгадають, бо чорні масові птахи, які в нас пасуться – це не ворони, це граки. У нас є лише сіра ворона, зальоти одиничні сірої ворони були, але ще потрібно перевіряти. Тобто, у нас з воронових птахів на території України мешкає сім видів. Це крук, сіра ворона, грак, галка, сойка, сорока та горіхівка. Гніздування горіхівки відмічено лише два рази на території Полісся та Сумської області. Основних видів у нас фактично шість, причому зграйних, які найбільш відомі, це лише три: грак, сіра ворона та галка.

Якщо людина бачить чорних птахів, на жаль, всі так і кажуть «Це ворони», не вдаючись у подробиці, наше суспільство залишається у межах стереотипів. Дуже часто я чула, коли кажуть, що ворон, тобто, крук – це чоловік ворони. Але дуже дивуються, коли узнають, що насправді є крук самець і самиця, є сіра ворона самець і самиця, галка і всі інші види. Це різні види у них є, як чоловічі, так і жіночі особини і звичайно гібридів між ними не буває. Крім того, дуже часто я стикаюсь з тим, що взимку, наприклад, кажуть «У нас багато ворон», знов таки десь на смітнику, я кажу, що це не ворони, це граки, кажуть «Це не граки, тому що граки улетіли», чому, бо Саврасов картину намалював «Грачи прилетели». Якщо вони прилетіли, то відповідно вони від нас взимку улетіли. Але, як правило забувають де саме, в якій полосі малював цю картину Саврасов, він її малював набагато північніше, звідти дійсно на зиму граки улітають в більш південні місця, в тому числі, до нас. Ще відбувається зміна клімату від якої нікуди не подінешся, якщо тридцять років тому, навіть в Києві, взимку граки не залишалися, або тільки невелика кількість особин, то зараз взимку у нас до 160-ти тисяч воронових птахів зимує тільки на території Києва. Відповідно, потрібно дуже критично відноситись до розповсюджених прикмет.

Дуже часто питають, скільки років живе крук. Кажуть, що він, мабуть, живе триста років, поки що відомо, що найбільш довго прожив крук на волі 59 років. Ще один раз я чула, що 64, але це потрібно перевіряти. Тобто, в середньому біля 60 років – це максимальний термін життя крука. В природі, як правило, птахи живуть менше ніж в неволі, якщо у них нормальні умови для їх утримання. Дуже часто зустрічається, коли круків пташенятами беруть з гнізда і вирощують вдома. Як раз на Рейтарській є вольєри, які, мабуть, всі кияни знають, де мешкають три ворони, три круки вже багато років. Вольєр – дуже вдале рішення, тому що там у них є і простір і відповідні умови, за ними дуже добре дивляться. Якщо людина бере крука собі до дому, якщо це не власний будинок, то це буде погано всім – і птаху і людям, бо ті ж круки, сірі ворони, вони дуже активні, вони дуже цікаві, не дарма кажуть, що «поцупив, як сорока», чи ще щось, то всі воронові за цим помічені. Щось їм сподобалось і вони намагаються вкрасти, кудись заховати, роздовбати і при чому, вони якщо літають по квартирі, це метр двадцять розмах крил. Як правило їх тримають на спеціальному шкіряному ремінці, вони сидять або на балконі, або на ящику і в принципі це погано для птаха, бо він нічого крім цього не бачить. Якщо, як у випадку з Рейтарською, там умови у них дуже добрі.

В принципі підгодовувати птахів, чи чужих птахів, звичайно не потрібно, бо можна щось дати те, що їм не можна, або кількість зайву. В будь якому випадку, якщо є хазяїн він розбереться з цим. Якщо дуже хочеться поспілкуватися з ним, можна спробувати паличку дати, чи ще щось, найкраще узгоджувати з хазяїном, щоб не було проблем ні в кого. В принципі воронові, вони дуже схильні до ігор, їм все цікаво, вони експериментують, вони можуть на людях експерименти ставити, якщо, наприклад, він щось взяв, а людина бурхливо відреагувала, то наступного разу він саме цей предмет буде брати, бо це ж цікаво, така реакція йде. Ще вони можуть навчитися розмовляти, правда це буде не осмислене, а як у папуг, повторювання, в першу чергу. Вони дуже добре імітують різні звуки, колись на Рейтарській я чула звук сигналізації, а це крук повторював. Він багато разів чув цей звук і повністю його імітував. Звідки могло піти, що крук живе триста років, наприклад, хтось живе в селі, біля села ліс, у лісі гніздо круків. Людина була малою бачила, що там живе чорна пара, виросла, ця пара живе, людина вже постаріла, а там пара все є і є. У зв’язку з тим, що ці птахи дуже подібні між собою, визначити зміну, якщо, наприклад, змінюється партнер в парі дуже важко. Останні двадцять років відбувається інтенсивний процес синатропізації воронових птахів, коли вони починають жити все тісніше поряд з людиною. Вони починають використовувати міста, вони будують гнізда і годуються, всі майже життєві цикли у них можуть проходити в урбанізованих екосистемах. Якщо граки давно до цього перейшли, найцікавіший такий факт, який це підтверджує, це Чорнобильська зона, коли була аварія на ЧАЕС і люди відселились, за кілька років з зони повністю щезли граки. Граки і галки, круки залишились, це в принципі дикий вид. У заплаві річки можуть зустрічатись сороки, сірі ворони залишилися, а граків немає, вони дуже прив’язані до людських поселень, вони вже настільки звикли використовувати ті блага, які їм це надає, що коли людина уходить, ці птахи теж уходять. Але такі види, як крук і сойка, вони з людиною намагалися раніше взагалі не контактувати, вони протягом останніх двадцяти років теж починають інтенсивно заселяти міста. Сойка більш повільно, крук більш інтенсивно, цей процес відбувається в принципі у всьому світі. Ці види космополіти, вони зустрічаються по всьому земному шару в різних поясах кліматичних, орнітологи їх досліджують і виявляється, що дійсно чисельність та щільність популяції крука в містах, селищах і так далі, вона зростає. Причому, якщо двадцять років тому, щільність популяції крука становила 0,25 пар на кілометр квадратний, то зараз 0,45 – 0,5 пар на кілометр квадратний, збільшилось суттєво.

На території Києва останні десять років постійно проживають 8 – 10 пар круків. Це не ворони, це саме круки, це дуже великі птахи, розмах крил метр двадцять, їх як правило просто не бачать, вони або по одинці живуть, або парами, найчастіше навіть орнітологи чують, бо їх крик дуже специфічний, а в місті буває важко побачити. Часто вважають, що у нас круки або взагалі не водяться, або навпаки всіх граків вважають круками, такі в нас бувають крайнощі.

Дуже цікавий аспект, який досліджується останнє десятиріччя, це вивчають зоопсихологи, зокрема в Москві – Зоя Олександрівна Зоріна. У неї лабораторія, де саме на прикладі круків та сірих ворон визначають їх когнітивні властивості, їх здатність вчитися, вчитися на прикладі інших людей або тварин, переносити на себе цей досвід і в принципі в цілому розумову діяльність. Крук і сіра ворона, вони за ступенем інтелекту, як три – чотирирічна дитина. Вони можуть вирішувати досить складні завдання, крім того, птахи, як показували дослідження, вони, певні види, можуть рахувати. Так, наприклад, воронові птахи можуть рахувати до п’яти. Ставили експеримент, наприклад, в намет чи в сарай по черзі заходило п’ять людей, а потім по одному виходили, якщо тварина, сіра ворона чи крук, бачать скільки людей зайшло і потім вона не залітає в це приміщення, наприклад, поки не вийдуть всі, хто туди зайшов. П’ять людей вона може запам’ятати, чекає поки всі п’ять вийдуть, шість уже ні. Якщо зайшло шість, а вийшло п’ять, вона вважає, що там нікого немає. Крім того, як раз у лабораторії Зої Олександрівни, відносно нещодавно ставили експеримент і виявили, що ті ж сірі ворони і круки, вони вміють рахувати, здійснювати додавання в межах чотирьох. Було розроблено спеціальні тести і ці птахи дуже вдало з ними справились і це дійсно не випадково, науковці, дослідники, вони коли розробляють якісь тести, вони максимально їх розробляють так, щоб випадковість не могла дати такі ж дані, скажімо так. Потім все це аналізується.

Зграйні воронові, чому ще дуже важливо спостерігати за їх чисельністю, їх розміщенням. Вони, як я вже казала, дуже легко пристосовуються до нових умов існування, зокрема до урбанізованих умов, територій, вони багато чисельні, вони всеїдні і, наприклад, взимку створюють зграйні воронові, масові скупчення, масові ночівлі. Причому ці ночівлі існують роками на одних і тих же місцях, якщо все було добре. Так в Європі відомі дві такі зграйні, колективні ночівлі воронових, якім 160 років. В Києві були на одному місті біля 30 років такі ночівлі, одна з найвідоміших це зоопарк і парк КПІ напроти був. В Україні стан воронових птахів, досліджував Сергій Олександрович Лопарев з 70-х десь до 2000-х майже включно. Він знайшов всі місця ночівлі, розташування, чисельність і простежувалась протягом 30 років динаміка чисельності на цих ночівлях, шляхи міграції до них і інші аспекти. У 2000-му році, ця ночівля перестала існувати, її фактично розігнали і це потягнуло за собою зміну всієї системи ночівлі воронових птахів на території Києва. Навіть ми цього не очікували і п’ять років було невідомо де ці нові ночівлі утворились. Уже з 2000-го року я займалась цим питанням і зараз в Києві взимку, як правило функціонує три основні ночівлі, причому найбільша на лівому березі і там можуть до 90 тисяч воронових птахів ночувати, в одну ніч. Це дуже великі цифри.

Що все це може давати людям, звичайно, коли переміщується така велика кількість птахів, в першу чергу, це може створювати проблеми для авіації. Як правило в аеропортах працюють штатні орнітологи, які відлякують воронових тварин. Розроблено цілі методики, як відвадити, якщо вони задають шкоду сільському господарству, якщо вони заважають авіації, чи ще якісь аспекти. По-друге, якщо вони можуть, наприклад, воронові птахи самі наносити шкоду сільському господарству в певній мірі, точно так же вони навпаки за сезон літній, за літо, один грак з’їдає приблизно майже тону шкідників. При будь яких різних умовах, при різних обставинах воронові птахи можуть бути, як корисними, так і шкідливими. Звичайно, всі знають, як від них страждають пам’ятники, будівлі і все інше, орнітологи вивчають все це протягом багатьох років і, якщо, наприклад, іншої спеціальності біолог може набрати якійсь матеріал і зробити на ньому висновок протягом одного сезону року, для орнітологів це не підходить, бо як правило обліки йдуть в теплий час, в гніздовий період, для мігруючих видів це на весні, восени під час міграції і для тих видів, що залишаються, наприклад, як воронові це ще зимові обліки. Зрозуміти, наприклад, динаміку чисельності, яка відбувається це потрібно п’ять, краще десять і більше років досліджувати. Якщо сьогодні на маршруті побачили дві ворони, завтра три, а в серпні чотири, то можемо сказати, що в середньому, дві з половиною ми бачимо, але це було випадково чи ні, яка саме чисельність ми можемо сказати коли проведемо такі дослідження і на наступний рік і ще через кілька. Методи якими це проводиться вони розроблені, відпрацьовані, різні методики, якими користуються орнітологи. Це точковий облік, маршрутний облік, причому там є складні методики, розроблені індекси за якими перераховуються, наприклад, кількість птахів, яких дослідник бачив на певній території. Якщо лінійний маршрут за яким йде дослідник, якщо він бачить один птах сидить, а інший летить, того, який летить його враховувати чи не враховувати, він з відси чи він з сусідньої ділянки прилетів за десять кілометрів. Дуже багато таких нюансів, все це вирішується, розробляються методики, давно відомі і використовуються і потім все це обробляється статистично. Це не так, як у нас кажуть, пішов ворон порахував і все. Якщо, наприклад, звертаються до інституту з проханням розробити рекомендації в якихось певних умовах, чи порадити, як зменшити чисельність воронових птахів, наприклад, поряд з якимось об’єктом, чи змінити їх напрям прольоту добового, чи ще щось – все це на науковій основі потім видається, як рекомендації тим хто звернувся. У нас, насправді, рахувати ворон – це складна і відповідальна задача, з якою, як раз справляються орнітологи і зоологи, наші співробітники.