Євгенія Яніш про те, як зчитувати інформацію з кісткок тварин

Архезоологія – галузь на межі наук археології, зоології та палеонтології, яка зараз дуже стрімко розвивається. Як архезоологія визначає кістки? Спочатку археозоолог повинен визначити, що це за кістка, яка саме. В даному випадку, це велика гомілкова кістка бика свійського, або корови.

Потім визначається, наприклад, права чи ліва, якщо це можливо. В даному випадку це права велика гомілкова, бо цей виступ знаходиться з медіального боку, ближче до середини тіла. Археозоологи повинні знімати повністю всю інформацію, яка доступна по кістках, наприклад, сліди зовнішніх дій з боку людини або якихось факторів, наприклад, вогню. Якщо на кістці є сліди, видно, що вона горіла, обов’язково фіксується, якого кольору кістка. Зараз німці розробили експериментальним шляхом таблиці, по яких можна визначити, скільки часу та при якій температурі кістка була у вогні. Якщо кістка чорного кольору, то можемо сказати, що температура вогню, який на неї впливав, була десь 200 – 400 градусів Цельсія. Якщо чорна з білим ( біле – це кальцинований шар), це вже більша температура, біля 800 градусів. Якщо палевого кольору чи зовсім біла, це біля тисячі градусів. Що нам це дає? По-перше, при яких умовах була така температура, наприклад, чорний колір – це найчастіше багаття, відкрите вогнище. Температура 600 – 800 градусів – це закрите вогнище або пічка, тисяча і більше – це вже обов’язково потрібен доступ кисню додатково, це як в кузнях міхи чи щось інше.

Обов’язково дивимось, чи є сліди від якихось знарядь, якими була кістка розрубана чи надрізана. Наприклад, на цій великій гомілковій кістці є надруби. Ми обов’язково фіксуємо, де саме і які сліди. Це допомагає нам визначити, до якої категорії належать ці кістки. Наприклад, сліди розділки. Це кухонна розділка – тварину вбили, розділили на частки і потім використали в їжу. Опосередковано, як і сліди вогню, це нам вказує на те, що це не ритуальний засіб використання кісток, а звичайний побутовий. Також обов’язково фіксується,чи є погризи. Наприклад, сліди від зубів собак чи дрібних гризунів – щурів, мишоподібних тварин тощо. Це також свідчить про те, що кістку викинули в сміттєву яму чи ще кудись, тварина її знайшла, погризла та інше.

Крім цього, обов’язково, якщо є можливість, визначаємо вік. Вік тварин по кістках визначається двома шляхами: це ступінь приростання епіфізів до діафізів та стан зубів. Кінцеві частини кісток у молодих тварин хрящеві, і коли тварина стає дорослою, вони кальцинуються, костеніють і зростаються. Якщо у нас видно місце, де зрослись діафіз з епіфізом, але шов не чіткий, змазаний – це доросла тварина. Науці відомо, до якого віку, з точністю до місяців, відбувається приростання епіфізів до діафізів. Ми можемо сказати, що це була свійська корова або бик, що це велика гомілкова права кістка, на ній є сліди від ударів при розділці і це була доросла особина. Висновок робимо з однієї кістки, але це великий уламок, який добре зберігся.

Дуже часто ці уламки набагато дрібніші. В цьому випадку починаємо додатково дивитися, які є ознаки. Наприклад, у нас дві кістки – це ребро бика свійського, а це – остистий відросток хребця бика свійського. В принципі вони дуже схожі, на перший погляд, але приймається до уваги, наприклад, кривизна кістки. Подумки можемо розділити, провести поперечний розріз і порівняти, на яких ділянках, яка форма у цього розрізу. Тоді вже можна побачити, що це, насправді, різні кістки. Якщо виникають якісь сумніви,треба працювати з колекціями. Є при музеях остеологічні колекції, або фахівці самі роблять порівняльні колекції. Якщо є питання, то людина повинна написати висновок у графі «невизначені кістки», які не можна визначити просто за станом її збереженості.

Якщо приносять купу кісток, першим чином вимірюють об’єм, який ці кістки займають, їх кількість, рахують індекс подрібненості – це нам дає додаткову інформацію. Кістки, скажімо, піддавалися якомусь додатковому подрібненню, або вони відповідають розмірам кухонних залишків. Розроблені індекси, на які можна послатися. Якщо уламки великі, індекс подрібненості менше ніж 30 – це, скоріш за все, ритуальне використання тварин. Це цілі кістки фактично, ідуть з поховань чи ритуальних споруд. Другий шлях визначення віку тварин, як ми вже казали – це стан зубів. Наприклад, у нас зуб ведмедя бурого, це була доросла тварина. Ми бачимо, що канали зуба вже закрилися, у молодих і напівдорослих тварин ці канали відкриті, у дорослих закриті. Ми знаємо, що цей зуб виростає десь після двох-трьох років життя, але ми не можемо сказати, чи здобули тварину, коли їй було три роки чи коли було десять років. А коли зуб прорізається у тварини, це як раз можна виявити. Відомий для різних видів час, коли відбувається зміна молочних зубів на постійні, коли повинні вирости певні ікла, корінні, перед- кореневі зуби, це дає нам час, сезон забою або сезон полювання, коли ця тварина була здобута. Найчастіше це відбувається наприкінці літа, восени. Якщо було розвинуте скотарство, перед зимою зайвих особин намагалися різати і використовували в їжу. Тут добре видно, що це – верхній зуб корови. Він більш прямокутний у порівнянні з нижніми, нижні більш сплющені і є вертикальне ребро додатково. Видно, що ці краї ще не розгорнулися повністю, як у дорослої тварини. Якщо порівнювати, у ведмедя вже ці канали заросли, то тут видно, що вони ще не заросли, тобто, тварина зовсім молода.

Всі ці данні, вся ця інформація в цілому, дає нам цілий пласт, який потім аналізується, статистично обробляється і після всього цього починається інтерпретування. Найкраще вчитися, якщо людина хоче займатися архезоологією, у того, хто цим займається багато років, щоб міг передавати досвід безпосередньо. Та дуже важливою є праця з остеологічними колекціями, праця з літературою, але у нас її фактично немає. У нас немає визначників, практично, а в Європі є. Але якщо людина не має практичного досвіду – дуже великий шанс, що просто по підручнику чи визначнику вона неправильно визначить і інтерпретує. Після того, як повністю колекція оброблена, коли всі кістки визначені, вся можлива інформація з них знята, починається найцікавіший етап досліджень – це інтерпретація, але це вже інша історія.