Дмитро Якубовський про темну енергію

Темна енергія, якщо пояснити одним словом, – це антигравітація. Ми зараз знаємо, що наш Всесвіт, якщо дивитися на розвиток Всесвіту цілком, розширюється. Це було відомо з двадцятих–тридцятих років минулого століття. Об’єкти, далекі від нас, віддаляються з великою швидкістю і розширюються. А яка ж сила відповідає за їх розширення? До дев’яностих років ХХ століття вважалося, що основна сила, яка описує розширення Всесвіту, – це звичайна гравітація. І це дуже логічно, тому що вона має чотири типи взаємодії із Всесвітом – гравітаційну, сильну, електромагнітну і слабку. Сильна і слабка на атомних масштабах потім спадають, а електромагнітна компенсується, адже різного типу заряди екранують одне одного і в результаті, у масштабах планети, галактики, електромагнітної взаємодії вже недостатньо. Гравітація залишається, тому що у нас лише позитивні маси і завжди тяжіння між масами. Це призводить до того, що наш Всесвіт розширюється з уповільненням. Швидкість розширення Всесвіту має з часом зменшуватися. Цей факт можна перевірити експериментально. Світло рухається зі швидкістю світла, і якщо ми подивимося на дуже-дуже далекий об’єкт в нашому Всесвіті, наприклад, галактику Андромеди, яка знаходиться на відстані два з половиною мільйони світових років від нас. Світловий рік – це відстань, яку світло проходить за рік. Це означатиме, що світло від галактики Андромеди до нас дійде за два з половиною років, і ми бачимо галактику Андромеди більш молодою ніж, наприклад, нашу сонячну систему. Якщо ми подивимося ще на більш далекий об’єкт, ми можемо побачити об’єкти, які на мільярди років молодші ніж ми зараз, які знаходяться за мільярди світлових років від нас. Зараз ми можемо локально виміряти, як розширювався Всесвіт протягом десятків мільйонів років. Виявляється, коли Всесвіт був дуже молодий, він розширювався повільніше, ніж зараз. Це експериментальний факт, який люди встановили у 1998–1999 роках. Через десять років після цього їм дали Нобелівську премію через. Цей експериментальний факт зовсім не вписується в нашу «наївну» інтерпретацію. Бо якщо гравітація все домінує, то Всесвіт має розширюватись з уповільненням, а тут виходить, що він розширюється з прискоренням. Це означає, що на великих і малих масштабах домінує гравітація, ми це знаємо і бачимо, а на дуже-дуже великих масштабах, порядку видимої частини Всесвіту, домінує вже антигравітація. Коли дві маси не притягуються, а відштовхуються одне від одного.