Андрій Пількевич про ранню залізну добу

Ви, знаєте в історії людства є структурні точки, ось однією з таких структурних точок, найважливіших, це дійсно є залізний вік. Україна в період переходу до цього найважливішого етапу з точки розвитку матеріальних сил і сьогодні відчуває ці впливи цивілізаційні раннього залізного віку, які сформувалися саме в тій парадигмі, яка утворилася в першому тисячолітті до нашої ери.

Принесли на українські землі залізо вперше кіммерійські племена. З їхньою появою ми асоціюємо появу державності на теренах України. Вони згадуються в «Одіссеї» Гомера, багато інших античних авторів, зокрема і Геродот, і пізніше римський історик Страбон згадує кіммерійців, називаючи їх молокоїдами. Це надзвичайно войовничі племена, які розпочали цей хронологічний відрізок історії України. Основною їхньою діяльністю це була війна і кочове скотарство. Коли ця держава кіммерійців північного Причорномор’я зміцнилася вона почала робити напади і на Малу Азію, воюючи з Урартом, згодом з Ассірійською імперією. Кіннота як професійна складова війська, з’явилася саме в ассирійській армії і багато дослідників пов’язують саме появу цього роду військ як окремого роду військ, саме із війнами ассирійців з кіммерійськими племенами.

Кіммерійці в дев’ятому столітті до нашої ери зайшли в степи північного Причорномор’я, це іраномовний народ і вже в сьомому столітті до нашої ери їх замінюють скіфські племена. По суті, Велика Скіфія з сьомого по третє століття до нашої ери існувала і відкрила теж якісно новий етап. Про скіфів ми знаємо набагато більше, оскільки батько історії Геродот досить детально описав побут, військові традиції скіфів, їхню релігію, ментальність. Звичайно, ця інформація досить сильно критикується істориками на сьогодні і далеко не все ми сприймаємо на віру. Сам Геродот батько історії трошки так з натяжкою, оскільки весь його критичний метод зводився до того, що він розповідав, що «так кажуть, але я цьому не вірю». Геродот це, по суті, не Фукідід, який розробив критерії до аналізу джерел і те, що ми сьогодні називаємо методом історизму, власне початки цього були закладені Фукідідом. Але тим не менш, це цікава розповідь Геродота про Скіфію, вважають історики, що Геродот побував у нас в північному Причорномор’ї, побував зокрема в Ольвії, він спілкувався з місцевими греками. І про скіфів ми знаємо набагато більше, навіть я би сказав, набагато більше, ніж про сарматів, які теж згодом з’являться у третьому столітті до нашої ери в степах північного Причорномор’я.

Звичайно, скіфи асоціюються у нас перш за все зі звіриним стилем в мистецтві. Звичайно, символіка скіфська, оці зображення не тільки реальних тварин і істот, а й міфічних, зокрема грифонів. Вони міцно увійшли у символічну культуру сьогодні, я б навіть сказав, представлені в багатьох елітарних елементах української культури. Оця скіфська спадщина в культурному плані набагато більше значуща, ніж або попередній період кіммерійців, або наступний період сарматського домінування в степах північного Причорномор’я.

Найвідоміші кургани скіфські з цими знахідками Скіфської Пекторалі, різного роду артефактів золотих. Побутує думка, на яку я завжди звертаю увагу, що це власне скіфські вироби мистецтва. Абсолютно ні, це продукти грецької культури, які були створені на замовлення скіфів. Греки, які в сьомому столітті до нашої ери починають колонізувати узбережжя північного Причорномор’я, утворюється ряд античних міст-держав. Першими на острові Березань були Борисфен, Ольвія, далі поруч виникає один з найбільших полісів грецьких, відіграє важливу роль в історії України з точки зору культури, з точки зору економічних зв’язків, цього полісу з метрополією, з Мілетом, Тіра, Ольвія, Пантікапей, Херсонес, Фанагорія і ряд інших міст північного Причорномор’я. В результаті грецької колонізації, знову ж таки мені подобається питання причин, настільки різні підходи у дослідників навіть до самого слова «колонізація» чи варто його вживати по відношенню до цього періоду історичного, грецького розселення. Це перша структурна точка, про яку я хотів би сказати особливо і друга це само поняття «полісу».

Більшість підручників, на жаль, і сьогодні класифікують це поняття, як місто-держава. Це абсолютно невірний підхід. Поліс, перш за все це місто-держава, це громадянська община, поліс там, де общинники зібралися, вони можуть зібрати свої речі перейти в інше місце, це може бути поліс на марші. Вони можуть десь в іншому місті стати і утворити знову ж таки поліс. Найкраще про це, власне більш детальніше пише Ксенофонт. Тому поліс це не міські мури, це не каміння, це не щось таке матеріальне. Поліс – це громадянська община, перш за все. В цьому ракурсі я би говорив про якісно новий культурний етап на теренах України із появою цих античних міст-держав північного Причорномор’я.

Устрій полісів він був досить різний, це могла бути аристократія, це могла бути олігархія, це могла бути демократія. Досить часто те, з чим я стикаюся по терміну «олігархія», це його невірне трактування сьогодні. Наше якесь розуміння сьогоднішнє слова «олігарх», «олігархія» воно протилежить тому змісту, якій в цій терміни вкладали греки. Сьогоднішнє слово «олігархія» воно більш тотожне з грецьким словом «охлократія», то влада багатих. В Ольвії установилася більш аристократична форма правління, Херсонесі, більш демократична. Ми знаємо, що 480 році до нашої ери було утворено Босфорське царство зі столицею в Пантікапей. Це Керченський Таманський півострів сьогодні, основа території, так будемо говорити, Босфорського царства, там існувала досить сильна влада царя. Це суміш еллінської культури із таким варварським елементом, по суті. Греки вони відіграли надзвичайно важливу роль з точки зору розвитку економічних зв’язків, товарно-грошових зв’язків і ці торгові маршрути, які ми знаємо і в пізніші періоди, в період Великого переселення народів, період формування таких зачатків держави, яку ми згодом будемо називати Київська Русь, ці торговельні зв’язки, маршрути, я б їх так назвав, вони сформувалися ще в античний період, в період грецької колонізації. Це суто економічна складова.

Період еллінізму характеризується як раз симбіозом поєднанням еллінської культури, досить високої, розвиненої, передової культури свого часу в порівнянні з культурою варварською. Мабуть, оце поєднання, оцей синкретизм в такому симбіозі існування проявився все ж таки в Ольвії, оскільки це було одне з найбільших торгових міст, де постійно греки зі скіфами вступали не тільки в суто економічні, фінансові зв’язки, а і в культурні.

Дуже важливо згадати в рамках залізного віку кочовиків, яких змінюють скіфи. Кіммерійці, я вже сказав, це іраномовні племена, яких змінюють, по суті, скіфи, які теж є іраномовними племенами. Про скіфів, власне, перш ніж прийти до сарматів, дуже важливо і цікаво згадати, їхнє військове мистецтво. Скіфи – це взірець тактики «випаленої» землі, яка потім буде використовуватися багатьма полководцями. Скіфи найкращі воїни свого часу в плані тактичного відступу і координаційних атак з флангів, послаблюючи поступово противника, заманюючи його все далі на свою територію, потім це оточення, це знищення противника з досить такої великої дистанції, оскільки головною зброєю скіфів був лук. Скіфський лук – це досить передова зброя для свого часу. Скіфи вступали у контактний бій лише маючи досить значну перевагу, коли вони бачили, що ворог має більш переважаючі військові сили, вони, як правило, відступали засипаючи його стрілами. Таку саму тактику будуть згодом використовувати парфяни, які стануть головним ворогом Риму, кордон Римської імперії буде проходити східний по Євфрату. Дуже схожі такі паралелі.

Сармати вже будуть у військовому плані еволюціонувати і вступати в контактний бій більш охоче, оскільки у них з’явиться фактично такий прообраз важкої кінноти, яка буде називатися катафрактарія, це закуті в залізо, як і самі люди, так і коні, така важка кіннота, яка дуже багато клопоту завдала римлянам. Оцей античний період історії залізного віку він має дві складові, це грецька складова і римська. Грецький період ми умовно доводимо до першого століття до нашої ери. Оскільки в першому століття до нашої ери посилюється Рим, Римська республіка, починається серія Мітрідатових війн. Першу Мітрідатову війну розпочав Сула, я маю на увазі масштабну компанію. Згодом Лукулл буде воювати і завершить це діло Помпей, але в результаті цих війн, північне Причорномор’я, зокрема поліси Херсонес, Ольвія та інші вони входять до римської провінції Нижня Мезія. Сьогодні дослідники схильні вважати, я правда маю певні сумніви, оскільки я читав багато досліджень, які дійсно ґрунтуються на епіграфіці, але доказової бази, яка свідчила чітко, як більшість дослідників, які займаються римською присутністю в північному Причорномор’ї пишуть, що тут стояли частини легіонів римських. Першого італійського, одинадцятого Клавдієвого, п’ятого Македонського легіонів, намагаються якось аналізувати римські військові табори, стоянки. На мій погляд без достатньої кореляції з існуючим матеріалом по Рейнським стоянкам, Дунайським стоянкам. Для історії України ця римська присутність військова, це ще поле для майбутнього вивчення.

Звичайно, не можу не сказати про сарматів. Сармати перш за все асоціюються з елементами матріархату. Не тільки наративні джерела, а і певні барельєфи, нумізматичні матеріали свідчать про те, що у сарматів досить важливу функцію в житті суспільно-політичному і військовому відігравали жінки. Сама легенда появи амазонок, яку описує Геродот, вона якраз сягає своїм корінням сарматів. Матріархат, по суті, новий тип військової організації із широким використанням важкої кінноти і майбутнє найманство. Військові загони кінноти вони в пізній Римській імперії формувалися в основному з сарматів. Чимало легенд такої європейської культури, потім будуть сягати цим корінням сарматів, але я несхильний більшою мірою цьому вірити.

Надзвичайно цікаво з точки зору впливу античної цивілізації на сучасну Україну, це безперервний зв’язок історії раннього залізного віку, історії великого переселення народів і формування цих слов’янських племен, які потім, з точки зору, української історії нас буде цікавити саме поява Київської Русі як держави. Ці культурні і економічні зв’язки, які встановилися в регіоні північному Причорномор’ї, вони на мій погляд надзвичайно важливі у ракурсі майбутньої орієнтації Русі на Візантійську імперію. Бо культура Русі, це не в цій тематиці, я буду розповідати про це, зв’язок Русі к культурою візантійською, але повірте, оці глибинні корені сягають періоду античних міст північного Причорномор’я, як економічні, так і культурні зв’язки.

Залізний вік – це період якісно нового розвитку матеріальних сил. Геродот поділяв скіфів на царських скіфів, які, власне, займалися військовою справою і брали данину з усіх інших підконтрольних їм племен, скіфів-орачів, скіфів-землеробів. Цей період він теж дуже важливий, з точки зору розуміння багатьма дослідниками історії України. Цих скіфів, які займалися, безпосередньо, господарською діяльністю в якості землеробства з асоціацією їх з праслов’янам. Оцей елемент теж в історії України заслуговує на увагу.

З залізного віку по структурних елементах цієї тематики можна згадати, особливо те, що сьогодні актуально по політиці нашого погляду в Європу. А ми, як нація європейська, як би це дивно і крамольно для когось не звучало, ми почали ставати на цей шлях саме із появою в нашому північному Причорномор’ї елементів цієї античної грецької культури. Бо античність, як така, по суті, це фундамент європейської цивілізації. Греко-римський світ, я вже не кажу про римське право, яке і сьогодні лежить в основі правової системи і європейської і англосаксонської. Сам ось цей культурний пласт античний, він як раз, як би ми того не хотіли, не дозволяє нам відірватися від цієї європейськості. Дивлячись в наступний період історії Русі і зв’язків із Візантією, звичайно цей європейській вектор він досить чітко вимальовується, на мій погляд.

Мені дуже подобається історія перського походу в степи північного Причорномор’я. Ви знаєте, кіммерійці до приходу скіфів постійно завдавали військових ударів по Ассирійській імперії. Згодомна зміну кіммерійцям прийшли скіфи, а на зміну Ассирійській імперії прийшла Імперія Персів-ахеменідів. І ось постійні ці напади скіфів на кордони Перської держави змусили достатньо відомого перського царя Дарія Першого, батька того самого Ксеркса, який здійснив цей славнозвісний похід на Грецію, з героїчною обороною Фермопіл, битвою при Платеях і таке інше. Батько цього Ксеркса Дарій, він настільки був стурбований, настільки його розізлили ці постійні напади скіфів, що він зібрав величезне військо, яке він переправив через Босфор и Дарданелли і намагався знищіти скіфів, знищіти їхню державу, але виявилося так, що їхня держава, вона не складалася з міст якихось. Це були кочовики, які дуже легко збирали свої кибитки, відступали у глиб своєї території все далі і далі заманюючи персів. Дарій він, звичайно, не розраховував на таке, Цар царів не міг собі уявити, що величезне перське військо на чолі якого він був, буде знищено і йому самому доведеться рятуватися втечею. Звичайно, дивлячись на це, повернувшись до дому, він на одному з славнозвісних барельєфів, вибив інформацію, яка свідчить про те, що начебто він завоював скіфів, приєднав ще одну сатрапію до перської держави. Ось такий елемент ранньої пропаганди. Але от ця історія військової міці скифів, їхньої тактики, вона назавжди увійшла у підручники історії. У військових академіях різних країн світу і Сполучених Штатів Америки, Великої Британії, взагалі європейських країн, я аналізував літературу військових академій, оскільки я сам військовий історик, і ось ці два сюжети, які постійно фігурують майже в усіх підручниках військової літератури, це битва при Канах, знаменита римляни – Ганнібал, коли Ганнібал завдав поразки римлянам і оця скіфська тактика. Тактика «випаленої» землі з періоду античності, принаймні оці два сюжети постійно зустрічаються в усіх підручниках, не тільки історичної, а і військової літератури.