Андрій Пількевич про правління Данила Галицького

Андрій Пількевич про розпад Галицько-Волинського князівства та боротьбу за об’єднання
Після смерті Романа Великого у битві під Завихвостом з 1205 по 1238 рік починається період боротьби за Галицько-Волинську спадщину, і малолітній син Данило і його брат Василько вступають у цю боротьбу. Описані Макіавеллі перипетії за владу в Італії, насправді, видаються і не надто цікавими, якщо розглядати історію Галицько-Волинської держави в контексті боротьби за владу. Ті зв’язки, які мав Роман Великий у Польщі, досить сильно допомогли його синам і його дружині спочатку просто зберегти життя, а потім і вступити в оцю тяжку боротьбу за владу. Репресії, які проводив Роман проти Галицького боярства, неминуче налаштували більшу частину боярства, яке теж між собою сперечалося за вплив у державі, але налаштувало їх рішуче проти Романовичів. Одразу після смерті Великого князя, великого воїна Романа, його дружина Анна з малолітніми дітьми могла спертися лише на Волинське боярство, тому що в Галичі підтримки у неї не було. Одразу після смерті Романа Анна, остерігаючись, боячись за своє життя, тікає на Волинську землю. Одразу в Галичині галицькі бояри починають замислюватися над тим, яку династію князів краще запросити. Ми говоримо про південно-західну Русь, і окрім типової для руських земель боротьби між самими Рюриковичами, ми маємо досить потужних сусідів – Польщу, Угорщину. Литва в цей період поки що не надто сильна, але Польща і Угорщина стають важливими гравцями в цій боротьбі за Галицько-Волинську спадщину.
Галицькі бояри запрошують на княжіння в Галичі династію Ігоровичів. Це сини славнозвісного Ігоря, який описаний в «Слові о полку Ігоревім», це Новгород-Сіверські князі, які не мали вотчини на Галичині, і вони неминуче ставали маріонетками галицьких бояр, власне на що і був розрахунок. Галицькі бояри – це феномен, мабуть, тільки в Новгороді настільки влада бояр була потужна, причому, якщо говорити про князя Мстислава Новгородського, який прийняв запрошення цих галицьких бояр, то він дійсно проміняв одне лихо на інше, оскільки ця непокора, це свавілля боярське було йому знайоме з Новгорода, але все ж таки в Галичі йому не вдалося це подолати.
Данило після того, як Ігоровичі влаштувалися не тільки на Галичині, але й на Волині, Данило, його брат і мати Анна змушені тікати до Польщі, до Лешка Білого, і згодом мати відправляє Данила до Угорщини. Його доля і подальший прихід його до влади пов’язаний, перш за все, з угорськими військами. Насправді, Ігоровичі теж між собою мали чвари, і галицькі бояри досить вдало розпалювали ці міжусобиці для того, щоб не дати їм посилитися, централізувати владу. Це досить швидко набридло Ігоровичам, і в 1206 році вони фактично стали управляти і Галичиною, і Волинню, але вже в 1210 році вони влаштували величезні репресії, яким би позаздрив сам Роман Великий, вбивши багатьох бояр. Але найбільш впливові роди втекли до Угорщини, і там вони фактично використали Данила Галицького для того, щоб легітимно повернути собі владу на Галичині, і вони з угорським військом повернулися в Галицьку землю, розбили фактично Ігоровичів. Угорські війська захопили Ігоровичів у полон. Далі вперше в руській історії відбувся такий феномен, коли бояри навіть викупили у угорців цих самих Ігоровичів і привселюдно на центральній площі Галича стратили їх, для того, щоб помститися Ігоровичам за ці страшні репресії, які зазнали їхні побратими, галицькі бояри.
Але Данило Галицький, якому на той час було 10 років, у планах як Угорщини, так і Польщі, так і самого галицького боярства, не був присутній як князь на даний момент. І вони його скинули. По суті, Угорщина і Польща уклали між собою угоду, за якою вони хотіли поділити Галицьку і Волинську землю, але враховуючи давні зв’язки Романовичів із Лешком, не дивлячись на останній конфлікт Романа Великого із Лешком, в ході якого і загинув сам Роман, все одно польський князь Лешко підтримував родину Романовичів. Він, враховуючи те, що Галичина була повністю окупована угорцями, віддав в домовленості з поляками Волинь на управління Данилу Галицькому.
Треба говорити про те, що перший період боротьби за владу пов’язаний з об’єднанням самої Волинської землі Данилом. Данила Галицький зрозумів, що основою армії тогочасної може бути не тільки важка кіннота, яка складалася із дружинників, із бояр. Він активно почав використовувати ополчення – це ополчення в основному торгово-ремісничих кіл міст, але частково також і селян. За допомогою цієї нової реорганізованої армії Данило досить вдало включився в боротьбу і після репресій боярства, в ході яких він повернувся, боярин Кормиличич, який зміг на короткий час стати князем, був скинутий угорцями, і угорці за домовленістю з поляками поставили угорського королевича Коломана на престол. Але в планах галицьких бояр цього не було, вони почали вести інтриги, як завжди. Опираючись на підтримку поляків, які на цей час теж з угорцями не дійшли спільної мови в ході розподілу Галицьких земель, разом із поляками досягли того, що з Новгорода до Галича приходить славний князь Мстислав Удатний, і в 1218 -1219 роках була його перша спроба захоплення влади в Галичині, він там утвердився, але угорці теж не збиралися з цим миритися. Відбулася серія війн, і в 1221 році знову Мстислав приходить до влади в Галичині, скидаючи Коломана, який потрапив у полон, і Данило з цього часу вступає в союз з Мстиславом. Також був оформлений династичний брак Данила із дочкою Мстислава.
Наступна важлива подія 1223 року – це битва на річці Калці, де Мстислав Удатний разом із Данилом очолював об’єднану армію руських князів, які разом із половцями билися з першою експедицією татаро-монгольських військ на Русь. Битва на Калці – це надзвичайно важлива подія в історії Русі і конкретно історії Галицько-Волинської держави. Цю битву можна розглядати з двох ракурсів. Історики, з одного боку, говорять про кровну помсту, яка діяла у монголів, яка неминуче, в разі участі руських князів в цій битві, обумовила подальший напад монголів на Русь. Що і відбулося. Інші історики говорять, що фактично руські князі не могли не підтримати половців, по-перше, у них були досить тісні міждинастичні зв’язки і, по-друге, вони боялися об’єднання. Вони боялися, що половці фактично включаться в оцю першу хвилю монгольської окупації і будуть діяти разом з ними проти Русі. Але, як би там не було, ця битва була програна. Данило Галицький був поранений в цій битві, але йому вдалося врятуватися.
Дійсно, через 15 років набагато більші сили татаро-монгол розпочинають спустошливий похід на Русь, який мав відгомін і в Західній Європі, монголи далі дійшли аж до Угорщини, Сербії. Європейські країни теж відчули на собі ось цей страшний біч Божий. Але найбільше постраждала Русь. Фактично вся територія Русі була спустошена. Якщо говорити про Галицько-Волинську державу, то географічні умови не дозволили монголам розвернутися в повній силі і плюс вдала політика Данила Галицького дозволила якось дуже швидко зорієнтуватися в цій ситуації і піти в подальшому на васальні відносини від Золотої Орди, що дозволило врятувати значну кількість населення Галицько-Волинської держави і якось врятувати ось цей південно-західний залишок Русі від остаточного спустошення і знищення.
Відносини між Угорщиною і Польщею стосовно розподілу Галицьких земель теж були не надто простими. В ході конфронтації цих держав Данило Галицький обирає союз із поляками проти угорців. Бела ІV збирає війська для того, щоб остаточно закріпити на престолі своїх нащадків, цієї угорської династії. І в цей період відбувається дійсно надзвичайно багато битв, які обертаються в колі – Польща, ті сили волинські, які були підконтрольні Данилу і Угорщина. В результаті цього протистояння в 1230 році Данилу вдається затвердитися в Галичині, але не досить міцно. В ході подальшого протистояння, вже в 1233 році, Данило знову повертає Галич, фактично він бере це місто в облогу. Андраш, угорський ставленик на Галицькому столі, помирає і позиції Данила значно зміцнюються. Фактично тільки в 1238 році ми можемо говорити про більш-менш стабільну позицію Данила в Галичині. Лише цього року дійсно позиції Данила дозволили йому відчути певне полегшення в оцій постійній боротьбі з боярським свавіллям.
Дійсно, основою військової сили Данила Галицького, окрім Волинського боярства, з якого була сформована найбільш боєздатна частина війська, дуже важливу роль відігравало оце ополчення. Багатьом, як вищим, так і нижчим прошаркам населення, як Галичини, так і Волині набридли ці міжусобні війни. Їм потрібен був спокій, порядок, і сильна князівська рука Данила могла забезпечити цей порядок на цих землях, які вже достатньо багато постраждали від міжусобної боротьби і від нової татаро-монгольської загрози зі сходу.