Алексей Болдырев об опасности гомеопатии и антропософской медицины

В ХХ сторіччі наука заробила великій авторитет у суспільстві. Бо були запущені космічні кораблі у космос, були переможені інфекційні хвороби завдяки виникненню антибіотиків та вакцинації. Авторитет зріс неймовірно. Тому багато людей, які займаються не науковою діяльністю, звісно, захотіли скористатися цим авторитетом. Ще з початку ХІХ сторіччя існують різноманітні практики, відомі нам сьогодні, як гомеопатія або як антропософська медицина, які маючи певні філософські ідеї намагаються довести, що саме ці ідеї є науковими.

Що казати про гомеопатію, ніби всі про неї знають. Німецький лікар Ганеман, якій запропонував дуже простий філософський принцип – лікуйте подібне подібним. Звісно, ніяких доказів, ніяких експериментальних перевірок в нього не було, це був ранній етап розвитку медичної науки. Тому більшість методів лікування приймалися на віру. Якщо воно допомагає, каже пацієнт, значить воно працює. Так відбувалося впродовж всього ХІХ сторіччя, відбувалося у ХХ сторіччі і відбувається зараз. Разом з тим, основний принцип гомеопатичного лікування – це розведення медичних препаратів або певних природних речовин до дуже низьких концентрацій. Ті концентрації речовин, які ми бачимо зараз в аптеці в гомеопатичних препаратах, це може бути одна молекула на весь флакон. Це може бути концентрація, яка дорівнює одній молекулі з усіх молекул в всесвіті, що ми спостерігаємо, це може бути одна молекула у мільярдах таких всесвітів, як наш. Тим не менш, люди довіряють цій ідеї, бо значна частина “хвороб”, хвороб, звичайно, в лапках, викликається саме поганим психологічним станом. Добрий лікар, який приходе і каже, що ось ця пігулка вам допоможе, звісно робить половину справи,а в деяких випадках і сто відсотків справи з ефектом, якій ми знаємо як плацебо. Допомога за рахунок переконання лікарем – класно, що лікарі таке роблять. Проте, коли ми маємо справу зі справжньою хворобою, немає жодних доказів, що ці препарати діють.

Що стосується антропософської медицини, то її винайшов також німецький лікар Штейнер, який був теж дуже крутим філософом і розробив певну свою концепцію антропософії. Пізнання людини, взаємодія людини зі світом. Він був дуже багатогранною людиною, застосував це до багатьох галузей, як педагогіка, спорт, в тому числі, і медицина. Це дуже поширена практика, яка зберігається як раз у німецькомовних країнах теж впродовж всього ХХ сторіччя. Зараз вони в Німеччині, Австрії, Швейцарії дуже популярні. Вони настільки популярні, що у 1993 році Німецька Медична Асоціація вимушена була зробити заяву, що ані гомеопатичні засоби, ані засоби антропософської медицини не підпадають під ключові принципи доказової медицини, на якій засновані всі наші сьогоднішні препарати. А основних цих принципів всього два. Або ми знаємо точно, як діє конкретний препарат, ми знаємо, з яким білком він в організмі взаємодіє, як він впливає на роботу цього білка в клітині, як ця клітина впливає на роботу всього організму. Це перший принцип, і під нього підпадають багато різних препаратів, наприклад, інсулін, який прописують при діабеті, або серцеві препарати типу нефедипіну проти порушень роботи серця. Є ще інший принцип – ліки допомогли багатьом людям у контрольованих масових дослідженнях. Наприклад, такий відомий препарат, як парацетамол, насправді його молекулярний механізм дії досі до кінця не вивчений, йдуть суперечки, як же він працює. Тим не менш, він дуже ефективний, показана його протибольова, протизапальна дія, він використовується по всьому світу. Але знов таки, ні великих контрольованих, з контролем на плацебо досліджень антропософських і гомеопатичних препаратів не було проведено. Молекулярні механізми їх дії залишаються абсолютно темними і незрозумілими.

У цій медалі є ще один дуже небезпечний бік. Здавалося би дійсно, якщо у вас психологічні проблеми, то краще сходити до доброго лікаря, якій все вам пояснить і ви вийдете від нього щасливим, без головного болю, без пригніченого емоційного стану. Але, як показують дослідження останніх років, саме центри і школи антропософської медицини у Європі були джерелами розповсюдження інфекційних захворювань. Таких, наприклад, як кір. Європа до початку 2000-х років не знала епідемії кору вже понад тридцять років. Тим не менш у 2000, 2001, 2008 роках у Великобританії, Нідерландах, Австрії, Німеччині – всюди відбувалися спалахи захворювання на кір серед дітей і, на жаль, навіть зі смертельними випадками. Ці дослідження показали вже постфактум, що джерелами цих епідемій кору були саме Вальдорфські школи, що сповідують антропософські принципи і батьки дітей в цих школах відмовлялися від вакцинації. Кількість вакцинованих була близько 1-3 відсотків серед усіх дітей. Відповідно, коли одна дитина хворіла на кір, далі відбувалося зараження як дітей у школі, так і спільноти у місцевостях, найчастіше це були дрібні містечка, населенні пункти, але у 2000-му році в Англії спалах зачепив і Лондон. Так що коли вам пропонують, якісь дуже прості і дуже ефективні, пов’язані лише з вашою поведінкою, з вашою духовністю методи запобігання та лікування хвороб, я рекомендую вам бути дуже обережними.